Ярл Конг - Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг

Розділ 18

Чому я так бурхливо радію? Чому мене так радує той факт, що цій аспірантці обламалося, і замість вдалого усамітнення з мужиком вона отримує на собі здивовані погляди студентів? Та і взагалі, розпочнемо, так сказати, з початку - якого милого я поперлася до цієї палатки? Що я там забула?

"А тебе не бентежить той факт, що ця Станіслава в одних труселях розсікає по галявині?"

А і справді - чому? Зі слів Віки, то це непорозуміння підвернуло ногу, чому тоді ходулі старшої голі? Вона що, в районі тазу їх пошкодила? 

"Судячи з усього, ця аспірантка ходок по мужиках, і пару секунд тому розносила бацили у твоєму житлі!"

Точно! Ці ноги незрозуміло де були. Не зрозуміло між ким та чим знаходилися, а вона поперлася туди, де моє ложе? Де буде лежати може чистеньке тіло? Чистеньке у всіх сенсах цього слова!

"А ці труси! Поглянь на ці труси! Вона їх сто відсотків купила в якомусь задрипаному секондхенді!"

Ні, ну ти вже теж давай перегинай. Що-що, а впевнена - до вибору спідньої білизни ця панянка підходить відповідально. З усієї серйозністю. Якщо дотримуватися попередньої теорії, що Тимофіївна ласа на чоловічу увагу, то вона дівчинка доросла, в курсі того, що найбільше привертає сильнішу половину людства у нас, красунях, тож думаю на сукні зекономить, зубну пастку з тюбика буде до переможного видавлювати, а труси купить дорогезні. Щоб мужикам було приємніше їх з неї стягувати.

- Якого!

Після цього слова очевидно мало прозвучати ще одне, яке б робило цю фразу міцною, щоб вуха в трубочку згорталися, та Антон стримався, зірвавши свою лють на бідній рибині, яка ще секунду тому знаходилася в палатці, а вже в цю мить різко звідтіля катапультується.

- Гей, акуратніше! - Поспішаю підхопити хвостату, поки вона не відкинулася, та закидую її назад в пакетик з водою. - Це твоя вечеря!

Мало того, що це живе створіння, так я ще й старалася! Чимчикувала в магазин, з нього перлася в цей табір, витрачала свої, власні кошти, а він так ставиться до моїх старань? Таким чином оцінює чужу працю?

- Що? - Слідом за першою рибиною, вслід мала полетіти наступна, яку чоловік затис в руці, коли встав перед входом в шатро, та я скористалася його розгубленістю і вихопила бідолагу з пальців мужика. Відправивши сріблясту у звичне середовище. Ну, практично у звичне, просто мініатюрне.  - Яка ще вечеря?

- Твоя вечеря, - оминаю Антона та прямую до останньої хвостатої, яка хвацько б'ється за своє життя, підплигуючи на матраці ніби на батуті, виконуючи шалені піруети. Молодець, маленька, всі суді поставила тобі "п'ять", а зараз давай відправляйся до своїх родичів. - Ти ж хотів риби? Ось, маєш рибу.

Я вас всіх трьох розцілувати готова, бо аспірантка так налякалася, що досі боїться підійти, здалеку спостерігаючи за цим всім цирком. Та от тільки що ж ви наробили з моїм спальним місцем? Воно все в лусці, це я вже мовчу про те, що матрац у воді. І як тут можна тепер спати?

- А чому вона жива?

Може все ж таки замовити таксі? Відправитися додому? Бо якщо цей нахаба такий сторопілий, то уявляєте реакцію інших, коли вони спостерігають за цим цікавим діалогом?

- Ти мужик, тобі її й чистити, - всучую Антону пакет з міні акваріумом, а сама направляюся до шатра, віддирати луску від матраца, поки вона остаточно не прилипла до нього.

Я ж не винна в тому, що в магазині була тільки жива риба, а повертатися назад з порожніми руками якось не годиться, тож так вийшла з поточної ситуації. І нехай вони всі на мене не витріщаються! Не пришелепкувата я, зрозуміло? Я просто з фантазією вмію підходити до розв'язання проблеми. Я креативна. О! Точно!

- Станіславо Тимофіївно, - щось мене несе не по-дитячому, адже варто побачити штани нашої аспірантки, котрі валяються обабіч матрацу, як вкотре всередині все підриває, - ви, напевно, забули тут свої речі.

Можна ж було віддати їй ці штани, таким чином трішки згладивши обстановку? Можна. Можна було б просто відкласти їх в сторону та потім би ця клізма забрала? Авжеж, так. А що я? Я беру поганий приклад свого сусіда по палатці, тож запускаю шаровари Тимофіївни дугою, і з такою силою запускаю, що вони практично досягають її ніг. Експрес-доставка. Зовсім безплатно. Не дякуйте! Просто зробіть ласку - не потикайтеся в моє житло! 

Знаю, що наразі всі витріщаються на мене. Знаю, що одна персона бажає мене задушити. І прямо відчуваю, як один негідник пропалює мою п'яту точку! І навіть не варто повертатися, щоб усвідомити, хто цей збоченець!

А нехай зирить! Нехай! Мені нічого соромитися! Походи з Олею в зал не пройшли повз моєї фігури, а попа це вишенька моїх старань. Чому я маю цуратися своїх досягнень? Тож сильніше відставляю сіднички, і продовжую як ні в чому не бувало відколупувати луску від тканини.

Хто ж тільки знав, що тут не тільки будуть витріщатися, а ще й лапати? 

Треба було помістити мою п'яту точку під скляну колбу та червоним по білому величезними літерами написати - "Не торкатися!!! Під напругою!"

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍