Ларія Ковальська - Джерело, Ларія Ковальська

- Мені пора… - Підібрала букет і швидко побігла. Тарас навіть не встиг помітити як розпашілись її щічки та й не чув як швидко забилось її сердечко…   Він довго дивився їй услід. А коли її струнка постать заховалась за черговим пагорбом, рушив додому.

    Тарасу здавалось, що у нього за спиною крила. Він  ще ніколи не відчував себе таким щасливим! Нарешті йому вдалось доторкнутись до медових уст Соломії. Він пам’ятатиме цю мить все своє життя! Тарас йшов та усміхався.  А коли дійшов до хатів, побачив, що у їх вікнах загоряється світло, пригадав, що біля джерела лишилась його машина…

- Закоханий бовдур! – Сам себе обізвав Тарас і розвернувся, щоб забрати авто.