Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

id="footnote-101-backlink">117. Звісно, свою роль відіграла і смертність: на час проведення другої хвилі опитування у квітні 2021 р. шведський рівень смертності від ковіду становив приблизно 25 осіб на 100 тисяч і був майже вчетверо вищий, ніж у Данії з показником приблизно 7 осіб на 100 тисяч. «Позитивний вплив уваги громадськості на імплементацію політики [протидії COVID-19] повністю спрацьовує в країнах із хорошими інституціями» 118, — пише інша група дослідників, які не обмежувалися виключно скандинавськими країнами, а дивилися на проблему в глобальному контексті.

Довіра до уряду та інституцій, покликаних забезпечити громадське здоров’я в Данії, не означає, що цю країну оминула конспірологія навколо ковіду. Група дослідників з Університету Роскілле та кількох незалежних організацій опублікувала звіт на основі дослідження постів у фейсбуку данською мовою. У Данії існує своя фактчекингова організація — TjekDet, назва якої дослівно перекладається як «перевір це». Її дані науковці використовували у своєму дослідженні. «Менше від 5 % усіх закодованих публікацій у вибраних фейсбук-групах, що налаштовані критично щодо ковіду [в оригіналі — corona-critical groups], ми класифікували як конспірологічні, і частка конспірологічних публікацій була найвищою на ранніх стадіях пандемії» 119. Звісно, 5 % — мало це чи багато, сказати важко, але якщо зважати на активність поширення конспірологічних наративів та теорії щодо ковідної пандемії по всьому світу, то можна припустити, що данський сегмент фейсбуку, навіть у групах, які критично ставилися до коронакризи, все ж не надто схильний до конспірацизму. В одному з цитованих у дослідженні постів із фейсбуку данською мовою читаємо, мовляв, ковід — це спосіб перевірити імунітет населення. Все ж не «найпотужніша» теорія змови. The New York Times у листопаді 2021 р. опублікувала статтю трьох дослідників з Данії про данські уроки з пандемії, в якій вони навіть із гордістю написали про данський samfundsind, що його запропонували перекласти англійською як «community spirit» 120. Я дозволю собі перекласти цей термін як здоровий глузд суспільства, що притаманний благополучній скандинавській країні, в якій соціально-психологічна атмосфера довіри до державних інституцій формувалася не один рік. У Данському королівстві не все було спокійно під час коронавірусної епідемії (пригадайте лише жахливу історію про мільйони вбитих норок, тіла яких потім виринали із землі, тож їх довелося ексгумувати і спалювати 121). Історія з понад 15 (за деяким даними — 17) мільйонами вбитих норок данською дістала назву minksagen [дата звернення: 05.10.2022], «історія / справа з норками», але навіть у Данії активно циркулював англійський неологізм Minkgate — «норкогейт», через політичний скандал, у який переросла масакра тваринок: данці вимагали від прем’єр-міністерки Метте Фредеріксен пояснень, чи мав уряд у принципі право ухвалювати таке рішення, чи справді була необхідність убивати тварин, чи були враховані епідеміологічні ризики, і що робити з тисячами данців на півночі Ютландії, які втратили роботу тощо. Комісія з розслідування «норкогейту» подала свій фінальний звіт комітету фолькетингу (данського парламенту) наприкінці червня 2022 р.

Парадоксальним чином, але навіть такі трагічні інциденти показують, що суспільно-політична атмосфера Данії, в якій можна і потрібно критикувати уряд за необдумані швидкі кроки, можливість відкритої критики, неупередженого розслідування, залучення громадськості до того, що відбувається в країні, є частиною samfundsind — здорового глузду суспільства. Звісно, конспірологічні ідеї в ньому можуть проростати і навіть навертати до себе адептів серед населення, але їхній масштаб буде якщо не дуже обмеженим, то суттєво меншим, ніж у країнах з гіршою комунікацією між урядом і громадянами. У контексті конспірацистського світогляду відкритість урядовців до критики, відкритість інформації, можливість проводити незаангажовані дослідження стримує політ конспірологічної фантазії, бо з того, що можна пояснити недолугим рішенням можновладців, які готові визнати свою помилку, складніше зліпити повноцінну теорію змови.

Розповідь про психологію конспірацистського світогляду буде неповною без параної. З легкої руки Ричарда Гофстедтера (інколи його прізвище передають як Гофштадтер чи Хофстедтер), професора американської історії в Колумбійському університеті та автора есе 1964 р. «Параноїдальний стиль в американській політиці», конспірологію тривалий час розглядали якщо не як захоплення параноїків, то щонайменше як прояв ненормального, параноїдального стилю мислення. Гофстедтер цікавився феноменом антиінтелектуалізму, а за книжку «Антиінтелектуалізм в американському житті» він здобув Пулітцерівську премію 1964 р. У вступі до «Параноїдального стилю» Гофстедтер пише, що не використовує це словосполучення у клінічному значенні, бо не має ані компетенції, ані бажання «класифікувати будь-які значущі політичні постаті минулого чи теперішнього як шаленців» 122. Разом з тим, як пише Роб Бразертон, саме створений працями Гофстедтера портрет конспірологів як групи аутсайдерів, які страждають на важке параноїдальне мислення, надихнув багатьох соціологів перевірити, чи справді люди, яким цікаві конспірологічні теорії, мають параноїдальні риси 123. Представивши огляд кількох досліджень, Бразертон доходить висновку, що «люди, які загалом вірять у конспірологію, мають більш параноїдальний склад характеру, ніж ті, хто її заперечує» 124. Однак у нього викликає сумнів друга теза Гофстедтера про те, що параноїдальний стиль мислення притаманний людям, яких не приймає суспільство. «Легка параноя трапляється в цілком звичайних людей завдяки нашому невгамовному прагненню зрозуміти світ і наше місце в ньому та відчути себе за кермом свого життя» 125. Цю ідею в дещо інший спосіб озвучив мій приятель, з яким ми обговорювали теорії змови: чи можна вважати параноїдальними конспірологами тих, хто заклеює камери на своїх лептопах? У такому ж стилі можна накидати ще декілька запитань: чи не під впливом конспірологічних чарів люди замикають вхідні двері квартири на два замки, протирають смартфони спиртом, миють банани або в будь-який інший спосіб демонструють, на думку інших, надмірну обережність? Насправді в усіх цих випадках маємо цілком виправдані механізми, за допомогою яких ми намагаємося вберегти себе від можливих загроз. Конспірологія приваблює не лише параноїків, які всього бояться, а й розсудливих людей, які відчувають, що не можуть вплинути на значущі речі у своєму житті.

Вправа 1. За визначенням, магічне мислення побудоване на вірі в те, що між символічною і психічною діяльністю, з одного боку, та реальним світом, з іншого, є причиново-наслідковий зв’язок. Звідси