Анна Мінаєва - Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва

— О, ти навіть готова пожертвувати зіллям зі свого недоторканного запасу, — свиснув воїн. І закотив рукави сорочки. — Цим грішно не скористатися, Мев. Просто грішно.

І розреготався так, ніби й справді знав чарівницю не один рік.

— Є в тебе що для котячого зору? Все ж таки вночі в лісі не така хороша видимість, як хотілося б.

Я хмикнула і все ж таки ризикнула підійти до сумки, до якої в здоровому глузді більше ні за що б не наблизилася.

Декілька хвилин розбиралася з кривими підписами і нарешті знайшла потрібний флакон. Ян підказував.

— Цей. — Я простягла пляшечку найманцю, піднявшись з корточок. І похитнулася від раптового запаморочення.

Рейдел упіймав мене за руку і запитально скинув брови. Я хитнула головою, показуючи, що все гаразд. Чоловік кивнув і повільно забрав у мене зілля, мазнувши пальцями по долоні.

А по шкірі від цього дотику побігли мурашки.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно