Єва Басіста - Дві сторони, Єва Басіста

Глава 17

Лілія Кученюк дивилася на свого чоловіка. Він прийшов додому. На його обличчі стояло невдоволення. Роман дійсно досі не відійшов від розмови з коханцем своєї матері, який набрався сміливості образити його недоторкану дружину.

У повітрі синьокий чув запах тютюну. Він одразу здогадався, що Лілія палила. Звісно у нього було бажання накричати на дружину, але передумав. Хлопець не бажав підіймати голос на неї, бо розумів, що вона також нервує.

- Що там? - пролунав голос його дружини.

Роман сумно глянув на неї. Її питання було логічним, але як же йому не кортіло розмовляти. Однак хлопець не бажав засмучувати свою принцесу. Тому він сказав таке:

- Хтось напав на мою матір.

- І як вона?

- Зламана рука.

- Який жах, - забідкалася вона. - Це просто жахливо. Навіть у голові не вкладається... Можливо, їй завтра треба щось принести? Одяг чи може якісь фрукти?

- Ні, не треба...

- Ти впевнений? Ти питав? Чи може мені їй зателефонувати?

Хлопець сів на стілець. Йому було приємно чути, що Лілія так переживає за його матір. Проте русявому ставало вкрай неприємно, що жінка, яка його народила, має дуже погану думку про руду. Якби вона зараз побачила, як та бідкається за неї, то б все зрозуміла, але ні. Вона впертіша за найвпертішого барана у стаді. Це засмучувало його.

- Романе? - продовжила дівчина.

- Гадаю, що зараз тобі не варто до неї дзвонити.

- Чому?

- Вона думає, що це ти винна...

Лілія застигла. Її обличчя скривилося. Дівчина дуже засмутилася.

- І саме тому ти зараз такий сумний? Да? - продовжила руда.

Роман махнув головою, а дівчина закотила свої шоколадні очі.

- Чому вона так думає? Що я таке зробила цій жінці, що вона мене ненавидить? Ще з першої нашої зустрічі вона стала точити на мене зуби... А зараз? Спочатку звинувачує у тому, що я спалила магазин, а зараз каже, що я організувала на неї напад? Я вже так не можу... Мені хочеться просто кинути все та податися кудись далеко! Я більше не можу гратися у такі війни! Я...

На цьому моменті дівчина заплакала. Солоні сльози котилися по щоках. Вони падали додолу, а Роман відчув, як все стискається всередині. Поведінка його матері руйнувала його сім'ю. Він боявся втратити Лілію, а тут вона почала говорити, що бажає покинути все та...

- Я тебе не відпущу, - промовив він. У його очах стояли сльози.

Дівчина відвернулася. Вона ідеально грала свою роль.

- Ліліє, - схопив її за руку хлопець.

- Відстань від мене, - ледве проказала вона.

- Сонце моє, не кажи такого. Не бери до уваги мою матір. У неї просто їде дах.

- Вона мене ненавидить. Ця жінка просто мріє, аби я десь поділася...

Роман попри супротив Лілії, обхопив її. Він стискував дівчину у своїх обіймах. Звісно вона пручалася, але хлопець не бажав її відпускати. Синьоокий став цілувати свою дружину. Спочатку вона опиралася, але згодом її тіло обм'якло. Вони перенеслися до спальні, де між ними розгорілось кохання...

Після пристрасті Лілія моментально заснула, а Роман лежав та дивився у стелю. Він відчував втому, а годинник показував третю годину ночі. Ще трішки та настане ранок, розпочнеться черговий день, який невідомо, що принесе. Хлопець дуже надіявся на гарні звістки, бо останні декілька годин абсолютно вивели його з рівноваги. Йому було гірко розуміти, що його матір настільки сильно не любить Лілію, яка є янголом.

Проте не тільки матір та Лілія турбували хлопця. З іншої сторони його бентежила доволі складна робота у лабораторії та кредити у банках, адже він виплатив лише частину боргових зобов'язань. Однак він вірив, що через декілька місяців забуде про це, бо йому обіцяли доволі гарний заробіток.

Тим часом Іван Раков працював. Звісно він розумів, що вночі усі нормальні люди мають бачити сни, а не читати біографію людей.

Зараз його мозок сприймав інформацію про Лілію Кученюк, яка мала колись прізвище Діденко.

Спочатку він не міг знайти багато про дівчину, але зв'язки дали йому можливість копнути глибше та дізнатися багато цікавого.

Мати дівчини звуть Анастасія Діденко. Вона за професією медсестра, а свою любу доньку родила у двадцять років, але ім'я батька не фігурувало в жодних документах, що були. Тобто жінка була мати одиначкою, але не довго.

Коли її донька пішла у перший клас, то вона вийшла заміж. Тоді чоловіком мати рудої став Валерій Кур. Він був її колегою по роботі. Іван здогадувався, що ймовірно, вони познайомилися на роботі, адже він працював у тій самій поліклініці, де його майбутня дружина.

Однак цей шлюб довго не протягнувся. За день до першої річниці чоловік, якому було лише тридцять п'ять років, помер від серцевого нападу.

Наступний раз жінка пішла під вінець через три місяці. Тоді її обранцем став - тридцятирічний пожежник, але їй також не судилося з ним довго прожити. Через два роки Олег Легко лежав у домовині. Офіційна причина смерті - сильна алергічна реакція від укусу бджоли. Смішно, але так буває.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍