Габріель Гарсія Маркес - Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)

рік нові експерти підтвердили, що «стан непритомності, що передував смерті, не був несумісний з відсутністю слідів наркотичних речовин у внутрішніх органах». Перше дослідження було неповним, бо не було з’ясовано наявність наркотичних речовин у крові, мозку чи спинному мозкові. Відповідно, негативний результат хімічного аналізу нутрощів не міг вважатися абсолютним. Вільма Монтезі могла померти від наркотиків, а хімічний аналіз її внутрішніх органів міг так і не виявити їхню наявність.

Пробиваючи собі дорогу

Могло також йтися про алкалоїд, який не лишив сліду у внутрішніх органах. Таке могло статися через виділення (при житті чи після смерті) або через перетворення, які сталися після кончини. Це твердження є значно вагомішим у царині летких речовин або таких, що швидко розкладаються.

З огляду на ці обставини, начальство визнало, що в медично-юридичному плані не було встановлено, вживала чи ні Вільма Монтезі певні дози наркотичних речовин. Отже результат дослідження не був негативним, саме дослідження було марним, оскільки обмежилося перевіркою того, чи наявні були сліди наркотиків у внутрішніх органах в момент розслідування. Ці сліди могли бути знайдені в інших органах (і навіть в тих самих нутрощах) раніше.

«Твоє маленьке серденько»

Увагу начальника Сепе привернув невеликий розмір серця Вільми Монтезі. Він запитав експертів, чи ця обставина могла би спричинити непритомність, коли дівчина мила ноги. Експерти відповіли, що ні: гіпотеза про те, що особливий фізіологічний стан, в якому перебувала Вільма, міг призвести до колапсу через малий розмір її серця, була цілком недоказовою.

Але натомість вони сказали інше: «Невеликий розмір серця міг призвести до колапсу через вживання наркотичних речовин».

Ретельне обстеження тіла дало змогу встановити, що у Вільми була нижча за нормальну статева чуттєвість. Начальник Сепе припустив, що цим можна було пояснити вживання наркотичних речовин, оскільки будь-хто міг удатися до цього засобу, аби викликати збудження, яке не проявлялося за нормальних обставин. Або для того, аби зламати опір жертви.

То вздовж, то впоперек

Треба було остаточно спростувати гіпотезу про те, що море позбавило Вільму її предметів одягу. Для того, аби це сталося, треба було б, аби тіло сильно шмагали хвилі, а цього не витримали би сімнадцять ниток, якими був пришитий ґудзик жакета. Проте на трупі не було поясу для панчіх, предмету білизни, який так щільно прилягає до тіла, що давня служниця родини Монтезі посвідчила, що не раз, аби надягнути чи зняти його, Вільма просила її про допомогу.

Необхідно було визнати, що хтось інший звільнив її від одягу, ймовірно, насильно, а може, тоді, коли вона перебувала під дією наркотиків. Натомість жакет залишався загадкою: дивно, що з неї зняли пояс для панчіх, зате не зняли річ, яку найлегше стягнути: жакет.

Чому не подумати про щось логічніше? Наприклад: Вільма була цілком роздягнена, коли зазнала колапсу. Знервований, її невідомий супутник, намагаючись знищити сліди своїх дій, спробував похапцем її одягнути. Тому і був тут жакет. Бо це предмет одягу, який найлегше зняти, але також найлегше надягнути. Через це й не було поясу для панчіх.

Формулювання

Начальник слідчого відділу Сепе, вивчивши ці та інші деталі, яких немає необхідності уточнювати, дійшов висновку, що стан непритомності, в якому перебувала Вільма Монтезі перед смертю, був результатом необережності або умисної дії. Саме такою була альтернатива. Вбивство через необережність було б доведене, якби підтвердилося, що винний не знав, що Вільма досі ще була жива, коли він її покинув на пляжі, аби позбутися тіла. Цікаво, що хтось із тих, хто першими давали свідчення, сказав, що Вільма, яка брала участь в забаві насолоди, зазнала колапсу через наркотики і була покинута на пляжі.

Два пов’язані питання

У зв’язку з такою альтернативою, в італійському праві існує те, що зветься favor rei. Полягає ця пільга в тому, що перед лицем вагань між серйозним і менш серйозним злочином підсудному треба пред’являти звинувачення за менш серйозний злочин. Перша частина статті 83 італійського кримінального кодексу гласить: «Якщо помилка у використанні засобу вчинення злочину чи якась інша причина призводять до події, відмінної від бажаної (у даному випадку — приховування гаданого трупа), винний на основі звинувачення відповідає за небажану подію, якщо вчинене передбачене законом як злочин через необережність». На основі цієї статті начальник Сепе означив смерть Вільми Монтезі як убивство через необережність. Хто вчинив це убивство?

Основний образ

Наразі начальник Сепе не міг називати імена. Але було дещо важливе: з п’яти синців можна зробити висновок, що занурення тіла у воду на пляжах Торваяніки могло бути операцією, здійсненою тоді, коли Вільма була непритомною. Тобто нещасний випадок стався в іншому місці, і жертву перевезли у безлюдне місце. У цьому місці берег моря розташований на відстані понад дванадцять метрів від асфальтованого шосе, де мусив зупинитись автомобіль, в якому привезли Вільму Монтезі. Між шосе і морем — піщана смуга, якою важко переміщатися. Взявши до уваги вагу жертви і розміщення п’яти синців, начальник Сепе дійшов висновку, що Вільму Монтезі з автомобіля на пляж перенесли як мінімум дві людини.

«Хто ці люди?», — мабуть, запитував себе начальник Сепе, чухаючи лису і сяючу голову. Наразі в руках у нього був лише один слід: ймовірність того, що Вільма Монтезі була зв’язана з наркоторговцями. Саме тоді слідчий — можливо, підскочивши на стільці, як це роблять детективи у кінострічках — поставив собі несподіване питання, яке досі ніхто не ставив: «А хто така була Вільма Монтезі?»

Міф про наївну дівчинку руйнується

Із перших звітів поліції у публіки склалося враження, що родина Монтезі була взірцем скромності, поштивості і чистоти. Самі газети сприяли створенню такого враження, витворюючи ідеальний образ Вільми Монтезі: наївна дівчина, незаплямована порочністю і провиною, жертва гидких торговців наркотиками. Проте, була суперечність, що впадала в очі: важко було уявити, як обдарована такими чеснотами дівчина могла бути зв’язана з такого штибу людьми і брати участь в «забаві насолоди» (як про неї казали), що коштувала їй життя.

Начальник Сепе зрозумів, що образ створено погано, і взявся досконально розслідувати справжню родинну обстановку