Курт Воннегут - Галапагос

— Чому ви така певна? І Мері відповіла:

— Мені про це щойно розповіла оця маленька пташка.

26

Щасливий з братів фон Кляйстів, той самий, що є загальним предком нинішнього людства, був худорлявий, високий на зріст, а ніс мав наче в орла. На голові він носив чималу копицю кучерявого волосся, яке колись було золотаве, а тепер біле. Його призначили капітаном «Баійї де Дарвін», знаючи, що всі серйозні справи робитиме перший помічник, — призначили з тих самих міркувань, з яких 'Зігфріда поставили керувати готелем: дядьки в Кіто бажали, щоб за вельможними гістьми й дорогим майном наглядав найближчий родич.

Капітан і його брат мали чудові будиночки в прохолодних, оповитих туманом селищах понад Кіто, які побачити їм уже не судилося. Вони також успадкували чимале багатство від убитої матері та обох пар дідусів і бабусь. І майже все воно було не в нічого не вартих сукре, а лежало в банку «Чейз-Манхеттен» у Нью-Йорку, завдяки чому рахувалось у доларах США та в японських ієнах.

Пританцьовуючи в душовій кабіні, капітан і гадки не мав про ті чи інші ускладнення, яких, здавалося, можна було чекати, судячи зі становища в Гуаякілі. Хоч би там що трапилось, а Ернандо Крус знатиме, як діяти.

Великий мозок подав капітанові непогану, на його думку, ідею, і він викаже її Крусові після того, як витреться рушником. Якщо тут пахне дезертирством команди, міркував фон Кляйст, то Крус може їм нагадати, що з технічного боку «Баійя де Дарвін» — військове судно, а отже, дезертирів суворо покарають згідно із законами військового флоту.

Це була нісенітниця, але він мав рацію: формально «Баійя де Дарвін» належала військово-морському флоту Еквадору. Коли влітку судно прибуло з Мальме, капітан сам, тоді в ролі адмірала, щиро вітав це поповнення бойових сил. Палуби ще мали бути оздоблені килимами, а на блискучому сталевому корпусі там і там виднілися законопачені отвори, які на випадок війни могли правити за кулеметні гнізда, чи пускові ракетні установки, чи апарати для глибинних торпед, чи бозна-що іще.

В такому разі судно перетвориться на броньований транспортний корабель для перевезення військ, що матиме на борту, як розповідав капітан у «Вечірньому шоу», «…по десять пляшок „Дона Перінь'йона“ та по одному біде на кожних сто рядових».

Поки капітан приймав душ, у нього з'явилися ще деякі ідеї, але всі вони головним своїм виконавцем передбачали Ернандо Круса. Наприклад: якщо круїз відмінять, — а це, здається, вже неминуче, — тоді Крус з кількома членами команди нехай поставить судно на якір десь на болоті, якомога далі від мародерів. Крусові й на думку не спаде, що в таке плавання повинен вийти капітан.

Якщо все піде шкереберть і безпечного місця для судна поблизу Гуаякіля ніде не знайдеться, тоді нехай Крус веде його на військово-морську базу галапагоського острова Бальтра. Капітанові знов-таки там нічого робити.

А якщо станеться неможливе й гості з Нью-Йорка завтра вранці все-таки прилетять, тоді капітанові неодмінно слід бути на борту й заспокоювати пасажирів. Однак, поки їх немає, нехай Крус відведе «Баійю де Дарвін» якнайдалі від берега, туди, приміром, де стоїть колумбійське вантажне судно «Сан-Матео», І нехай подасть судно на посадку аж тоді, коли славетні гості будуть уже на причалі. Й одразу якнайшвидше відпливе на безпечну відстань у відкритий океан, а вже потім, залежно від новин, можливо, справді вирушить у круїз на острови.

Але ймовірніше інше. Крус відведе судно в якийсь порт, безпечніший за Гуаякіль, тільки, звичайно ж, не до Перу, Чілі чи Колумбії — одне слово, не на західне узбережжя Південної Америки. Бо населення в усіх тих країнах в такому самому відчаї, як і в Еквадорі.

Можливий варіант — Панама.

Якщо треба, Ернандо Крус відвезе шановну публіку аж до Сан-Дієго в Каліфорнії. Для такої довгої подорожі харчів, палива та питної води на судні, безперечно, задосить. А в плаванні пасажири зможуть зв'язатись по радіотелефону зі своїми друзями та родичами і сповістити їх, що, попри всі погані новини з решти світу, вони, як завжди, розкошують.

Одним із надзвичайних варіантів, які капітан під душем не розглядав, був той, що йому доведеться прийняти командування судном на себе, тільки з допомогою Мері Хепберн, і що він посадить його на мілину біля острова Санта-Росалія, який і стане колискою всього майбутнього людства.

Ось одне з добре відомих «Мандараксові» висловлювань:

Мала недбалість може заподіяти велику шкоду… через брак цвяха було втрачено підкову; через брак підкови було втрачено коня; через брак коня було втрачено вершника.

Бендшимін Фринклін (1706–1790)

Атож, і так само легко мала недбалість може спричинитися й до добрих наслідків. Через відсутність Ернандо Круса на борту «Баійї де Дарвін» було врятовано людство. Бо Крус нізащо не посадив би судно на мілину біля Санта-Росалії.

А поки що він мчить геть від порту своїм лімузином моделі «Ельдорадо» з багажником, ущерть напханим усілякими делікатесами, які призначалися для «Круїзу віку до витоків природи». Усі ці харчі Крус украв для своєї родини ще вдосвіта, задовго до того, як місто завирувало юрбами голодних людей та військовими патрулями.

Його автомобіль, куплений за хабарі від операцій під час спорядження «Баійї де Дарвін», мав ту саму назву, що й готель, — назву легендарного міста казкових скарбів та блискучих можливостей, яке його іспанські предки шукали, але так і не знайшли. Іспанці катували індіанців, щоб змусити їх признатись, де лежить Ельдорадо.

Нині важко навіть уявити собі, щоб хтось когось катував, По-перше, як ви схопите того, кого хочете катувати, лише плавцями та ротом? По-друге, як ви влаштуєте облаву на людину, що так швидко плаває і може так довго перебувати під водою? А по-третє, той, кого ви переслідуватимете, не тільки буде схожий на решту, а й зможе сховатися на будь-якій глибині і в будь-якому місці.

Ернандо Крус зробив свою дешицю для людства.

Військово-повітряні сили Перу скоро зроблять свою також, але аж після шостої вечора, коли 'Ендрю Макінтош і Дзендзі Хірогуті вже будуть мертві,- саме тоді Перу оголосить Еквадору війну. Перу збанкрутувало на два тижні раніше, ніж Еквадор, тож і голод там набув значно більшого розмаху. Солдати сухопутних військ, прихопивши з собою зброю, розходились по домівках. Тільки невеликий контингент перуанської військової авіації ще був у бойовому стані, і керівна хунта підтримувала цей стан, віддаючи льотчикам найліпші з тих припасів, які ще збереглися.

Однією з причин надійного стану авіації