LikoDan - Рукопис Оману , LikoDan

Праматір посміхнулася, і її образ почав розсіюватися, мов туман, що тане під промінням сонця.

— "Пам'ятай, Лін Сяо," — останні слова Праматері лунали м’яко, але чітко. — "Ти сильніша, ніж думаєш. І попереду тебе чекає велика битва."

Світло поглинуло образ Праматері, і Лін Сяо відчула, як її свідомість повертається назад, у її тіло.

Лін Сяо прокинулася раптово, її дихання було нерівним. Вона побачила, як Лі Мін і Юй нахилилися до неї, їхні очі сяяли від полегшення.

— "Лін Сяо! Ти прокинулася!" — вигукнув Лі Мін, не стримуючи своєї радості.

Юй лише кивнула, але в її очах можна було побачити приховану турботу.

Лін Сяо повільно сіла, намагаючись зібратися з думками. Сон був таким реальним, що вона все ще відчувала тепло рук Праматері на своєму плечі.

— "Я… мені приснився сон," — сказала вона, її голос був слабким, але чітким.

— "Сон?" — перепитала Юй, її очі звузилися. — "Що ти бачила?"

Лін Сяо мовчала, згадуючи кожну деталь. Але вона знала, що не може відкрити все одразу. Спершу їй потрібно було зрозуміти, як діяти далі.

— "Я бачила… Праматір," — нарешті промовила вона. — "І вона показала мені майбутнє, яке може настати, якщо ми не збережемо рівновагу."

Юй і Лі Мін обмінялися занепокоєними поглядами. Вони зрозуміли, що все ще перебувають у центрі подій, які можуть змінити світ. Але тепер Лін Сяо знала трохи більше про свою роль у цьому всьому, навіть якщо ще не була готова поділитися всім, що дізналася.

Їх чекали нові виклики, і на цей раз Лін Сяо мала не лише боротися за своїх друзів, але й нести в собі силу, яка могла змінити долю світів.