Аграфена Осіння - Знання — сила, або Рятуйте дракона!, Аграфена Осіння

Коли чоловік, раптово осяяний неземним коханням, з'явився зі шлюбної агенції, Фіона лише похитала головою. Він виглядав дуже сумним і задумливим. Мовчки попрямував до своєї машини, сів на водійське сидіння й, зачинивши дверцята, поглянув на свою пасажирку. Дівчина тільки знизала плечима і сіла на заднє сидіння.
– У центр, – скомандувала вона, і машина рушила.
Коли нарешті дісталися центру, вже було добре за полудень. Фіона, вистрибнувши з автомобіля, цілеспрямовано почимчикувала до торговельного закладу, який з самого ранку прагнула відвідати.
Раптом перед її очима постала дивовижна картина: прямо біля магазину, де продавали техніку та техно-магічні дрібнички, здавалося, ніби з нікуди з'явилася будівля. Вона виросла, як гриб після дощу, адже ще тиждень тому її тут не було.
Будівля була не дуже широка, але висотою у два поверхи, з дахом, вигнутим наче крило птаха або гребінь дракона, вкритим дуже дорогою червоно-коричневою черепицею.
Хоча вивіски на будиночку ще не було, біля входу стояла вельми колоритна особистість. Це був дуже примітний, навіть красивий, чоловік, схожий обличчям одночасно і на ельфа, і на породистого коня. Такий собі ельфо-кінь, у строкатому одязі.
Він тримав у руках яскраву афішу, яка повідомляла, що скоро відкриється нова міжсвітова корчма безалкогольних напоїв.
Чоловік наполегливо закликав не пропустити цю дивовижну подію, адже такої корчми в історії Імперії Драконів ще не було. Там будуть представлені новітні напої та десерти, невідомі у нашій країні.
У цій, першій в драконячій імперії незвичайній корчмі, подадуть все найкраще і найсмачніше, те, що віддавна радує мешканців інших світів. А ексклюзивним напоєм стане – імбирно-медовий квас!
Заклад поки що не працює, і навіть назва ще не придумана. Але всі жителі драконової столиці можуть спробувати щастя у виборі назви для цього найнезвичайнішого кафетерію нашої країни.
Співвласницею цього чудового закладу є іномирянка Оксана, яка люб'язно прийняла запрошення одного з найбагатших жителів столиці Микаля – дракона мільярдера. Нова господиня терпіти не може літо через його спеку і задуху, а оскільки Імперія Драконів відрізняється найкращою погодою для людей, драконів та інших сутностей, вона погодилася влаштуватися тут. Тому, міжсвітову корчму безалкогольних напоїв було вирішено відкрити в Незарії.
Вислухавши вельми емоційну промову, Фіона вже збиралася йти далі, коли дивний глашатай, прямо дивлячись їй в очі, прокричав:
– Не пропустіть, приходьте, пробуйте, дивуйтеся!

Дівчина, справді, здивувалася, дивлячись на химерно одягненого горластого ельфо-коня.
Потім повернулася і попрямувала до місця, яке манило її все сильніше. Тож через пів години вона вже була щасливою власницею найновішої марки кишенькового флейсера і, зі спокійною душею, попрямувала до розвалюхи Філа.
Господар цього раритету тихенько сидів у салоні й, невидючим поглядом, дивився вперед. Здавалося, він навіть не помітив, що Фіона ковзнула на заднє сидіння. Ймовірно, продумував грандіозні плани завоювання техномагічки. Лише коли грюкнули двері, що зачинилися, він здригнувся й озирнувся.
– Додому? – Беземоційним голосом запитав він.
– Додому, – задоволено видихнула викладачка. Майже все, що їй було потрібно для щастя, тепер у неї було.
Залишилося лише отримати гроші за продаж лусочок. У Майці вона була абсолютно впевнена, тому сума за продані компоненти для артефактів вже вважалася у неї в кишені. Тепер можна буде з більшою впевненістю дивитись у завтрашній день.
Ось тільки, поки незрозуміло, чи вдасться їй отримати платню за свою нинішню роботу.
Як би їй хотілося, справді, навчити незговірливого учня фраморської мови. Десь у глибині душі, якийсь тихий і слабенький голос, спитав її: якби існувала така можливість, вона б рада була поговорити з ним своєю рідною мовою, як зі своїм чоловіком?
Фіона вражено похитала головою, ніби намагаючись позбутися дурних думок. Нічого цього, в принципі, бути не може. Хоч хлопець і пручається всіма доступними йому методами майбутньому весіллю, Найрона була впевнена, що відкрито проти наказу батька він не піде.
Хоча Клепсід і сам мільярдер, але старший у сім'ї, тим більше голова клану, вирішує все. Тому, бути спадкоємцеві клану Північних Драконів, одруженим з Селестіною, дочкою короля Шіаса.
«Все! Досить думати про всяку нісенітницю!» – зупинила себе Фіона. Потрібно дивитися в завтрашній день і все робити, щоб у цьому завтрашньому дні вона була щаслива і кохана.
Тому, найголовніше для неї зараз заробити якнайбільше коштів і протриматися до кінця терміну, передбаченого договором з батьком. Вона здатна керувати своєю долею сама та вирішувати своє подальше життя, вона буде теж сама!
Якби ж тільки можна було... ох, це все дурниці, не варто забивати собі голову нездійсненними мріями.
Фіона сама собі дивувалася, як вона могла, лише за тиждень, почати прив'язуватися до хлопця, який стільки їй крові попсував?
По-перше, Клепсід скоро одружується.
По-друге, у нього абсолютно божевільний характер. Можливо, він поводиться так непередбачувано лише тому, що владний батько заставив його погодитися на договірний шлюб? Ймовірно, він насправді не такий нестерпний, як здається? Якби його не загнали в такі умови, йому, напевно, не доводилося б захищатися й поводитися інколи просто безглуздо.
По-третє, не ясно, що Валентайн запланував для неї самої в майбутньому.
І, найголовніше, чи зміг би такий легковажний хлопець, як Клепсід, полюбити звичайну дівчину? Адже він переконаний, що вона саме звичайна.
А Фіона зовсім не така проста, як він думає. І вона хоче справжніх почуттів! Інакше, навіщо, взагалі, було сіпатися? Зараз би сиділа спокійно в розкішних палатах, як шановна дама, і милувалася б чоловіком-дідусем, який переступив вісімдесятирічний рубіж.
Поки вона обмірковувала всі ці думки, автомобіль вже під'їхав до особняка Золотозелених.
Вчителька чемно попрощалася зі своїм супровідником і повільно рушила до ґанку. Стражники біля дверей насмішкувато на неї подивилися, і один із них широко відчинив двері.
– Прошу, пані викладачко, заходьте.
На шляху до кімнати, дівчина натрапила на Магнуса. Отже, якщо Філ ще не розповів своєму шефу, що відвіз Фіону туди, звідки забрав, це, із задоволенням, зробить радник. Кінець дня у Фіони минув як завжди: вона знову займалася планами, розробками, вигадувала нові ігрові завдання для маленьких учнів і все це вносила до свого старенького, перевіреного флейсера.
Одного разу це обов'язково знадобиться. Хоча вона дуже сподівалася, що після статті у журналі “Столиця прогресивна”, до початку навчального року вона отримає якусь дуже гідну пропозицію роботи.
Але поки що у неї лише один учень, і цей учень – той ще подарунок.