Сніжана Федорова - На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Я боюсь! – схаменулась Ліза. – Я дуже боюся висоти!
– А не боїшся, що нас зловлять?
Молодий чоловік англійською звернувся до інструктора та жестами показав на них обох:
– А можна, ми – удвох?
Той вибрав конструкцію важче, приладнав їм «збрую» і показав, як відштовхуватися.
– Якщо боїшся – закрий очі! – скомандував хлопець.
Вони розбіглися і відштовхнулися. Тільки-но попрямували не зовсім у той бік, у який показував їхній наставник.
– Як тут гарно! Ну що? Відійшла вже від страху?
– Ні, – вибиваючи зубами дрижаків, ледь відповіла Ліза, – якщо я розплющу очі, я помру від жаху.
– А ти уяви, що ти бачиш це в кіно.
– Не можу.
– Ну, ти ж така хоробрий ...
– Ні, ти скажи мені, коли ми будемо вже низько.
– Наскільки низько?
– За кілька метрів.
– Як гадаєш, вони не пошлють нам літаки на перехоплення?
– Та ти що, Ліз? Ми ж не агенти 007, зрештою! Може, вони ще й бомбардуватимуть нас?
– Не знаю!
– Заспокойся. Відпочивай.
– Як ти собі це уявляєш? – здивовано підняла брови Ліза.
Вона, як і раніше, висіла із заплющеними очима, судомно вчепившись руками в раму дельтоплана.
– Тобі хіба не страшно?
– Страшно, але й прикольно! Коли б ми ще так полетали?
– А де ми летимо?
– Над якоюсь річкою…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова», після закриття браузера.
