Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Фантом витягнув кілок із телекінетика і врізав Ейдана по потилиці. Той різко опустив голову, втрачаючи свідомість. Два фантоми схопили Ельгу і прив'язали її руки до колони.

–Сьогодні ніхто не буде керувати думками. – заявив Пірс. – Якщо Ельга, звісно, не хоче, щоб цей хлопчина поповнив наші ряди. Ми, до речі, знайшли його батьків, славні були старигані.

–Що ти з ними зробив? – крикнув Пітер.

–Скажімо так... витягнути їх з того світу, щоб приєднати до моєї армії, не вдалося.– відповів Пірс, скорчивши гримасу.

–Ти – нікчема!– скривилася Ельга.

–А де ж твої батьки? – запитав він, глянувши на неї. – Адже вони смертні? Хотів побачитися... віддати боржок тобі, так би мовити.

Ельга вилаялася.

–Фу, як некультурно. – поморщився Пірс і повернувся до натовпу.– А це, між іншим, Верховна Королева, як вам–а?

Фібі крикнула щось нецензурне. Фантоми мовчали. Пірс повернувся до Ельги.

–Я знищу все, що дороге тобі. – підійшовши до неї, заявив Пірс. – Усі вони, – він обвів рукою клан і її друзів. – Усі будуть мертві. Хотілося б, щоб ти жила з цим, помирала щодня, благала вбити тебе. Але ж ти занадто горда, правда? – він криво усміхнувся.– Будеш шукати мене... намагатимешся помститися. Я так не люблю ускладнень... Тому, я вб'ю і тебе, коли вдосталь насичуся твоїми стражданнями.

Пітер кинувся в натовп, загоряючись з ніг до голови. Телекінетик знову стиснув стіни палацу, не торкаючись його, і два верхні поверхи обвалилися навколо Ельги. Калерія підняла руки до неба і вибухнула блискавка, опускаючись із небес небезпечними піками, що встромлялися в безтілесні тіла фантомів.

Ебіґейл спробувала востаннє зануритися з головою. Вода вже була холодною і її трясло. Раптово ванна затремтіла і почала перевертатися, і дівчина приземлилась в калюжі поруч зі столом, де перекинулися всі кубки, у ґотлінському палаці. Двері були завалені. Стеля палацу була відсутня, стіни тремтіли, по них розбігалися тріщини. Вона відчула холодні маленькі ручки на своїх плечах. Це був хладний народець, вони вивели її через хід для прислуги, який ще не встигло завалити. Коли дівчина побачила, що відбувається навколо палацу, її ледь не вирвало. Ебіґейл по життю жахлива боягузка, і зустрічаючись з небезпекою віч–на–віч, її слабкий шлунок стискався в кулачок. Раптово весь палац вибухнув, як від бомби. Вона впала на землю, заплющивши голову й очі. Шматки каменю розлетілися всюди. Вуха заклало, нудота підкотила до горла. Коли вона встала, її ноги підкосилися. Її дому, фамільного гнізда верховного клану, Ґотлінського Палацу, більше немає. Усвідомлення цього боляче різало серце, вона згадала, як багато часу проводила тут із рідними, який дорогий був їй цей старовинний замок. Вона обійшла руїни й помітила Ельгу, прив'язану до колони, Пітера й Ельгорта утримували за руки два хлопці, з дивним світінням навколо шкіри. Хвала богам, усі її рідні були живі. Але потім вона побачила сотні маленьких блакитних тіл. Велика кількість воїнів холодного народця, разом із Бастіаном загинули в сутичці з тими, кого перемогти неможливо. Ебіґейл швидко зрозуміла, що це за світіння, коли помітила фіолетові кучері Сирени Душ. Це фантоми.

Раптово над руїнами вибухнув величезний вогняний потік. Ніби виверження вулкана. Вони відбігли від ґанку, коли потоки лави хлинули вперед, і зупинилися біля сходинок ґанку, які навпіл розколола тріщина.

–Що ти тут робиш? Ельгорт же тебе відіслав? – шипіла Джилана, схопивши доньку за руку.

–Хто це в нас? – відволікся Пірс, а потім витріщив очі. – Це смертна дочка Найджела! Чудово, схопіть її. Мені ще літаючих тернівників не вистачало.

Два фантоми стали біля дівчини, зв'язавши їй руки. А після повернулися до Пірса. "У цьому його план? Перебити нас усіх, поки ми, повністю знерухомлені, не здатні чаклувати, боячись втратити близьких, яких цей придурок тримає в заручниках?" – подумки злилася дівчина.

 Вона перевела погляд на тих, хто був поруч. Лава піднімалася до Ельги. Вона спостерігала, як та повзе до її черевиків. Погляд Ельги був непроникним.

–Я чув про твій обмін із цим вогненним... – реготав Пірс, тицьнувши пальцем на Пітера. – Вражає... Але навряд чи ти зможеш утримувати лаву джерела довго.

–Вона загине! – кричав Ельгорт.

–Я можу надіслати когось із підводного світу, ми зможемо затопити цю лаву і врятувати Ельгу.– підійшовши до мами, сказала Ебіґейл.

–Ебіґейл! – зашипіла мама.–Припини говорити нісенітниці!

–Але це правда, я можу спробувати!

–Ебіґейл. Досить! – не стримався тато. – Тобі наснилося!

Вона зупинилася.

–Наснилося?

–У тебе дуже яскрава уява, але зараз не час...

–І ти завжди казав, що це добре! Але я не брешу!

Вони обидва відвели погляд, чекаючи, коли бравада Пірса закінчиться. Помітивши глибоку снігову яму від боротьби і палаючу гілку поруч, дівчина штовхнула ногою цю гілку.

– Фантазія як же! Вони не вірять мені, подумати тільки! –бурчала вона.

Коли сніг розтанув, і в ямі з'явилася прозора вода, Ебіґейл залізла в неї, доки весь одяг не намок. Пірнувши з головою, вона сиділа там, поки в легенях не почало пекти. Вона відчувала, як усі на неї дивляться, скупчившись навколо води. "Невже... мені й справді наснилося?" – думала вона, уявляючи, як вилазить звідти мокра, і як їй буде соромно. Раптово яма почала розширюватися і її ніби хтось затягнув на глибину, поки вона не опинилася на поверхні озера. Стягнувши зубами туго зв'язану мотузку, вона потерла зап'ястя. Вода під нею була чистою і прозорою. Занурившись на саме дно, вона поклала на нього долоню і заплющила очі. Дно кілька разів перевернулося нагору, потім знову опинилося внизу. Дихати вже було не важко, вона перенеслася до Воріт.