Старицький М. П. - За двома зайцями, Старицький М. П.

class="c1 c3">(істе­рич­но). То такі ви? Мені од­но, а дру­ге другій? При мені у очі ма­ло не вско­чи­те, а за очі баніту­ва­ти… Ох! Ох!

Голохвостий (одсту­па). Та що ви їм віри­те!

Проня. Чо­го ви хо­ди­ли до ме­не? На­що ви бо­жи­лись, кля­лись, па­да­ли пе­ре­до мною на коліна?

Голохвостий. Та стійте ж…

Проня. Не за ваші ма­га­зи­ни йшла… я… вас лю­би­ла… а ви наз­ну­ща­лись… осо­ро­ми­ли на весь По­дол… На весь Київ!… Гетьте! Ой, смерть моя! (Мліє).

Прокіп Сви­ри­до­вич. Вон, вон з на­шо­го дво­ру, щоб і слід тут ваш не смердів!

Явдокія Пи­липівна. Вон, вон! Не тре­ба нам та­ко­го зя­тя!

Голохвостий. Ну, до свіданья!

Секлита (ха­па йо­го за по­ли). Ну, те­пер я вже не пу­щу!

Голохвостий (ви­ри­ва­ючись). Од­чепіться!

Секлита. Не пу­щу, не пу­щу! Ду­маєш, що ба­га­тий, так і без­чес­ти­ти ме­не мож­на? Же­ни­мо!

Степан. Та який він ба­га­тий? Він банк­рот!

Секлита й Сірки. Банк­рот… банк­рот!

Голохвостий (вис­ту­па на­пе­ред, з за­па­лом). Чо­го витрі­щились? Ну, банк­рот, так і банк­рот! А ви ду­ма­ли, как би я був ба­га­тий, то по­шов би до ва­шо­го смітни­ка?! Ха-ха-ха! Сви­но­та не­об­ра­зо­ва­на! Ав­жеж, мені ва­ших дєнєг тольки й на­да би­ло! Так і понімай­те! А во­ни зак­ла­ли сібє в го­ло­ву, що я на їхніх до­чок за­ди­вивсь. Ан­те­рес­но ду­же! Не най­шов би где? Поліз би на смітник! Да я, как пер­вий ка­ва­лер, і у Лип­ках 17 би знай­шов нас­то­ящих ба­ри­шень з отта­ки­ми кудел­ями, а не сва­тав­ся б на вашій дурній по­то­рочі, по­ганій Проні!

Проня. Ай! (Зомліла).

 

Секлита роз­ве­ла ру­ка­ми.

 

Вихід XV

 

 

Ті ж, жид і квар­тальний.

 

Жид. Ай, гвулт! Фер­фал! Беріть йо­го - он та­меч­ки шарлат­ан, мо­шен­ник!

Квартальний. По­жа­луй­те в часть!

 

Всі ос­товпіли, Го­лох­вос­тий опус­тив циліндра.

Картина.

 

Завіса.

 

 

 

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ

Комедія із міщанського побиту.

З співами і танцями в 4-х діях

 

Вперше надруковано в збірці: Старицький М. П. Малоросійський театр, с. 110, під назвою: Панська губа, та зубів нема. (За двома зайцями). Комедія з міщанського побиту. З співами і танцями в IV діях. Скомп[онували] Старицький і Левицький.

Восени 1881 р. М. Старицький спільно з Оленою Пчілкою, М. Лисенком, діячами українського театру й представниками культурної громадськості Києва організували літературно-драматичний гурток «з метою поширення та збагачення дуже бідного та задавненого українського репертуару» (т. 8, с. 693). За пропозицією діячів українського театру Старицький приступив до обробки слабкої з драматургічного погляду, малосценічної комедії І. Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». 17 березня 1883 р. М. Старицький звернувся до І. Нечуя-Левицького з листом, в якому ознайомив його з своїм планом переробки: «Драматичний комітет мені допоручив переглядіть Ваші «Кожум’яки» і виробить план, як би їх пририхтувать до сцени. Я зробив це і читав свій план, і його дуже хвалили; отож тепер засилаю його до Вас на санкцію... І дію треба зробити зовсім наново, а также здебільша й IV. II дія вирихтується із різних шматочків I Вашої і VI із нових додатків; III зостанеться без переміни» (т. 8, с. 464). У цьому ж листі Старицький пропонує вважати перероблений твір спільним. Перша публікація і з’явилася під двома прізвищами. Згодом Нечуй-Левицький сам переробив первісну редакцію комедії і надрукував її у 1887 р. як власний твір. Проте цей варіант його твору «На Кожум’яках», як і попередній, не побачив світла рампи. Сценічне життя п’єси пов’язане тільки з редакцією, здійсненою М. Старицьким, яка за «своїми мистецькими якостями є, власне, самостійним твором» (Стеценко Л. Ф. Драматургія М. П. Старицького.- Історія української літератури, т. 4, кн. 2, с. 332).

У 1883 р. п’єса у переробці Старицького була дозволена цензурою до постановки (ЦДІАЛ, Дело Главного управлення по делам печати, 1883, № 1, арк. 10, 14). Вперше поставлена трупою М. Старицького в Києві 4 листопада 1883 р., комедія одразу посіла почесне місце в репертуарі українського театру. З особливим успіхом вона йшла на сцені з участю П. Саксаганського, який блискуче виконував роль Голохвостого, Марії Садовської (Проня), І. Карпенка-Карого (Сірко). Комедія не сходить і з радянської сцени. Київська кіностудія О. Довженка створила за п’єсою фільм «За двома зайцями».

Подається за першодруком під традиційною назвою «За двома зайцями».

 

 

 

______________

 

Старицький М. П.

 

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ

 

 

 

061

 

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Старицький М. П. Поетичні твори; Драматичні твори. Київ, Наукова думка, 1987.

Серія «Бібліотека української літератури»

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

 

 

© Вичитування, правка, форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2022

 

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2022

1 - Подол (Поділ) - історичний район Києва, один із найдавніших у місті. Подол був торгово-ремісничим осередком міста, з XIX ст. заселений переважно міщанами й купцями, в прибережній частині жили робітники та ремісники.

2 - Йдеться про пам’ятник великому князю київському Володимиру Святославичу (?-1015), встановлений у 1853 р, на Володимирській гірці (парку на придніпровських кручах), що стала місцем прогулянок киян.

3 - Хоровий спів здавна користувався широкою популярністю серед киян, особливо