Робер Мерль - Тварина, обдарована розумом

рівнозначно, коли б ти припустила, що якась людина раптом стала розумнішою, бо спокусила жінку. У житті буває зовсім інакше.

— О Лізбето! — Меггі, відвернулась від неї. Їй не подобалося, що Лізбета ходила гола по кімнаті. Дівчина зовсім не соромилась. Коли вона перевдягала бюстгальтер, то навіть не ховала грудей. — Лізбето, — . провадила далі Меггі, — це зовсім не так. Севілла ніколи не казав подібного. Він лише зауважив, що самиця надасть Іванові впевненості й збільшить його творчий порив.

— Ну що ж, — відказала Лізбета, — яка егоїстична точка зору. Можна справді подумати, що жінка — інструмент, котрий повинен допомагати в праці самцеві, послуживши йому перед тим утіхою. Ось ти побачиш, — провадила вона, — Севілла, що кинув свою світську даму, не забариться залицятися до когось із нас — до Арлетти, Сьюзі, до мене, до тебе — (вона додала «до тебе», бо Меггі подивилася на неї), — щоб, як він каже, збільшити свій творчий порив. Мені подобається цей евфемізм, — кинула вона засміявшись.

— Та що ти! — мовила серйозно і різко Меггі. Її важке багрове обличчя, схоже на хлопчаче, запалало від обурення. — То-ж-бо й інстинкт жінки полягає в тому, щоб допомагати чоловікові, якого вона кохає. Я вийшла б заміж за Севіллу. Напевне, ти знаєш, що рік тому ми трохи не побралися. Та він ніяк не наважувався. По. суті, Севілла також сором’язливий. Мені треба було взяти ініціативу на себе.

Але ж ти мене знаєш, я боюся, щоб не подумали про мене, начебто силоміць нав’язую себе іншим. Ну що ж, коли б я погодилася стати його дружиною, повір мені, Лізбето, я день і ніч самовіддано працювала б для нього.

— Ти й зараз не гірше працюєш, — зауважила Лізбета, — й Арлетта також. Правда, в Арлетти немає твоєї фізичної витривалості, вона дозволяє йому експлуатувати себе. Я дуже хвилююся за неї. І за тебе також, — додала вона згодом. — Ви обидві просто збожеволіли з своїм Севіллою. А вона така чарівна, така вразлива. Вона може тільки розчаруватися.

— Вона дуже тобі подобається, правда? — несподівано запитала Меггі.

— Авжеж, — відповіла Лізбета. Її поважне обличчя ледь почервоніло. — Це одна з найпривабливіших дівчат, з якими мені доводилося зустрічатися в житті. Я не сказала б, що вона лише вродлива. Розумієш, у ній є якась принада, якесь таїнство.

Хтось постукав у двері. Пролунав голос Боба Меннінга:

— Меггі, чи можу я увійти?

— Авжеж.

— Він відчинив двері й застиг на порозі. Боб завше входив до кімнати, мов артист. Високий, стрункий, граціозний, з чорнявим аристократичним чубом, тонким, з невеличким горбиком носом, гарними карими очима, які привітно дивилися з-під чорних він, довгими руками, що звисали вздовж його статури (він не тримав ніколи руки в кишенях, ніколи не переплітав ніг, коли сидів, завжди на всьому розумівся — на езотеричних романах, авангардистських кінофільмах, духовій музиці, знав найновіших поетів).

— Ой лишенько! — спохопилась Лізбета, тягнучись рукою за спину.

— Хочеш, я тобі допоможу? — спитав Боб, усміхаючись і ступаючи сміливо великими кроками до кімнати. Він звів докупи обидві поворозки бюстгальтера й упевненим рухом застебнув іх.

— Ох і чудовий купальник! — прихиливши її голову до свого рамена, мовив він.

— Ти вмієш кидати компліменти, — відказала йому Лізбета.

Боб помовчав хвилю, артистично підвів вгору красиву голову, непорушно постояв якусь мить і, недбало спершись довгою рукою об стіну, промовив мелодійним голосом:

— Послухайте, любі мої, я приніс вам важливу новину. Допіру прибула дельфінка, яку професор Севілла обрав для Івана. Саме зараз ми влаштовуємо цю дельфінку в оселю її майбутнього чоловіка. Я гадаю, що з поваги до Івана та його батька Севілли ви забажаєте бути присутніми на церемонії. До того ж ось уже п’ять хвилин професор не перестає гукати на вас.

— Та чи не міг ти раніше цього сказати? — запитала Лізбета, знизавши своїми широкими раменами.

* * *

Збентежена, полохлива, але зацікавлена всім, що коїлося навколо, дельфінка лежала на ношах, котрі гойдалися на линві від коловорота. Іван, зосередившись, причаївся з іншого боку басейну на глибині двох п’ядей під водою й лише злегка махав хвостовим плавником. Він обернувся до дельфінки головою, якою спритно вертів то праворуч, то ліворуч, почергово роздивляючись її то одним оком, то другим. Одночасно дельфін посвистував, роблячи невеликі паузи, і звуки цього свисту чулися з гучномовця, прилаштованого обіч басейну. Дельфінка не відповідала йому, напевне, тому, що, гойдаючись у повітрі на ношах, вона трохи збентежилася. Однак її повіки, майже нерухомі, коли Іван мовчав, відразу починали кліпати, коли той свистів.

У білих полотняних штанях і спортивній сорочці, скидаючись зовні на молодика, з смолянистим чубом і чорними очима, бадьорий і нетерплячий Севілла стояв праворуч від коловорота; біля нього стояли в плавках Пітер і Майкл, вищі на зріст від нього на цілу голову. Пітер білявий, а Майкл кучерявий шатен, але обидва кремезні, засмаглі, в них короткі чуби й виголені потилиці, на щоках ямочки, всміхалися невимушено, світячи білими зубами, виглядали поштивими й добре вгодованими.

Тільки-но Лізбета й Меггі з’явилися на порозі барака, як позад них вималювалася довга статура Боба. Севілла нетерпляче кивнув їм, аби вони йшли до нього. Лізбета й Боб прискорили ходу, а Меггі аж побігла. Вона, запримітивши Сьюзі й Арлетту поряд з двома молодиками, почувала себе трохи винною. Увесь їхній загін був там.

— Я зібрав вас, — почав Севілла, змірявши їх веселими і палаючими чорними очима, — бо не хотів би повторити помилку, яку я допустив з Майною. Ви пам’ятаєте, наскільки я був певен, що Майна порозуміється з Іваном, тому навіть спершу не організував спостереження за цією парою. Врешті, вам відомо, ми так і не дізналися, що між ними сталося вночі. Одне слово, ми не довідалися про справжню причину їхнього розлучення. Цього разу будемо пунктуальнішими й організуємо почергово нагляд удень і вночі. Коли згасне день, басейн освітлюватиметься прожекторами, встановленими навколо нього. Я вас розподілив на групи, по двоє в кожній. Один стежитиме за дельфінами з поверхні, другий — через підводний ілюмінатор. Обидва спостерігачі матимуть змогу передавати телефоном свої враження, що записуватимуться на магнітофонну стрічку. Обоє візьмуть з