Ярослав Гашек - Пригоди бравого вояки Швейка

вчинки не припали порохом забуття. Батальйони нашої бригади вже мають свою історію, і ваш батальйон мусить її продовжувати. Вам конче потрібна така людина, яка б робила точні записи і вела літопис батальйону. У нього мусять сходитися всі нитки. Він повинен знати, що саме кожна рота батальйону виконала. Це мусить бути інтеліґентна людина, не дурень і не корова яка-небудь. Пане капітане, ви мусите когось з батальйону призначити батальйонним літописцем.

Потім він глянув на стінний годинник, стрілки якого нагадували усьому заспаному товариству, що вже час розходитися.

У генерала на колії стояв свій інспекційний поїзд, і він попросив офіцерів провести його до спального вагона.

Комендант вокзалу тяжко зітхнув. Генерал забув заплатити за біфштекс і пляшку вина, і знову за це відповідатиме капітанова кишеня. Таких відвідин на день буває кілька. Вже на це полетіли два вагони сіна, які він поставив у тупик і які продав, як продають жито на пні, військовим постачальникам — фірмі Левенштайн. Військова казна знову купила у цієї фірми ці два вагони, але комендант про всякий випадок залишив їх у тупику. Можливо доведеться ще раз перепродати їх фірмі Левенштайн!

Зате всі військові інспекції, які проїздили через головну станцію в Будапешті, говорили, що там у коменданта вокзалу можна добре поїсти і випити.

***

Вранці ешелон ще стояв на вокзалі. Відсурмили зорю, солдати вмивалися з казанків біля водопровідної помпи. Генерал із своїм поїздом ще не виїхав і особисто пішов перевіряти лятрини, куди, на радість панові генерал-майору, ходили згідно з сьогоднішнім наказом капітана Заґнера солдати «Schwarmweise unter Kommando der Schwarmkommandanten»[64]. Але щоб також радів і поручник Дуб, капітан Заґнер повідомив його, що сьогодні він призначається черговим.

Отже, поручник Дуб був нині відповідальним за лятрини.

Лятрина — два довгі рови — вміщала два взводи роти.

Вояки гарненько сиділи один біля одного навпочіпки над ровами, як ластівки на телеграфних дротах перед відльотом до Африки.

В кожного із спущених штанів стирчали голі коліна, у кожного навколо шиї висів ремінь, немовби вони всі мали намір повіситися і чекали тільки наказу.

У всьому було видно залізну військову дисципліну і організованість. На лівому крилі сидів Швейк, який теж туди приплентався, і з цікавістю перечитував клаптик паперу, вирваного бозна з якого роману Ружени Ясенської{36}:

…дальшим пансіоні, на жаль, дами

ем невпевнені, дійсно, можливо, більше

рев більшості заглиблені в себе втрав

г меню до своїх кімнат або оригінальній забаві. А якщо загубили т

ішла інша людина і тільки туга на ст

ся поліпшувала, або не хотіла так успішно

цювати, як би вони самі хотіли

нічого не було для молодого Кржічка.

Швейк відвів очі від клаптика паперу, мимохіть подивився вбік і отетерів. Там при повній параді стояв вчорашній пан генерал-майор із своїм ад’ютантом, а біля них поручник Дуб, який їм наполегливо щось пояснював.

Швейк озирнувся навколо. Всі й далі сиділи спокійно над ровом, лише унтерофіцери неначе закам’яніли і не рухалися.

Швейк відчув важливість ситуації. Він вистрибнув так, як був, зі спущеними штанами і ременем навколо шиї. В останню хвилину використавши клаптик паперу, загорланив:

— Einstellen! Auf! Habacht! Rechts schaut![65] — і козирнув.

Два взводи із спущеними штанами і ременями навколо шиї підвелися над ямою.

Генерал-майор привітно усміхнувся і сказав:

— Ruht! Weiter machen![66]

Капрал Малєк перший подав приклад своєму взводові, знову зайнявши попередню позицію. Тільки Швейк стояв, козиряючи, бо з одного боку до нього наближався розлючений поручник Дуб, а з другого — генерал-майор, який ласкаво посміхався.

— Вас я віджел[67] вночі, — сказав генерал-майор, дивлячись на чудернацьку фігуру Швейка. Схвильований поручник Дуб звернувся до генерал майора:

— Ich melde gehorsam, Herr Generalmajor, der Mann ist blödsinnig und als Idiot bekannt, saghafter Dummkopf[68].

— Was sagen Sie, Herr Leutnant?[69] — раптом верескнув генерал-майор на поручника Дуба, доводячи протилежне:

— Солдат знає, що треба робити, коли бачить начальника, а ось унтерофіцери — ті начальства не бачать й ігнорують його, це точнісінько як на фронті: у момент небезпеки простий солдат переймає команду. А власне, саме пан поручник Дуб повинен був дати команду, яку замість нього дав цей солдат: Einstellen! Auf! Habacht! Rechts schaut!

— Ти вже підтер собі арш? — запитав генерал-майор Швейка.

— Мельдую послушно, пане генерал-майоре, все в порядку!

— Więcej srać nie będziesz?[70]

— Я вже, мельдую послушно, пане генерал-майоре. З тим вже фертик.

— То підтягни штани і знову стань habacht!

Генерал-майор вимовив «habacht» трохи голосніше, найближчі вояки почали підводитись.

Генерал-майор по-дружньому помахав їм рукою і ніжним батьківським тоном сказав:

— Aber nein, ruht, ruht, nur weiter machen[71].

Швейк уже в повній формі стояв перед генерал-майором, який виголосив до нього коротку промову по-німецьки:

— Пошана до начальства, знання статуту і присутність духу — це головне на війні. А коли до цього приєднується ще й відвага, то нема ворога, якого б ми мали боятися.

І, звертаючись до поручника Дуба, генерал сказав, тицьнувши Швейка пальцем в живіт:

— Зазначте собі: цього солдата після прибуття на фронт негайно підвищити в чині і при найближчій нагоді представити до нагороди бронзовою медаллю за точне виконання служби і за знання… Wissen Sie doch, was ich schon meine?[72] Abtreten!

Генерал-майор відійшов від лятрини, а поручник Дуб, голосно, щоб генерал майор його почув, наказав:

— Erster Schwarm, auf. Doppelreihen… Zweiter Schwarm…[73]

Швейк тим часом почимчикував до свого вагона і, йдучи повз поручника Дуба, хвацько козирнув йому, але поручник все ж таки гримнув:

— Herstellt![74]

Швейк мусив ще раз козирнути і знову почув:

— Ти мене знаєш? Ти мене не знаєш? Ти знаєш мене з доброго боку, але коли ти мене пізнаєш з поганого боку, ти ще в мене заплачеш!

Швейк підійшов до свого вагона. По дорозі він згадав, що в Карліні в казармах також був один лейтенант Худавий.

Той коли розлютиться, висловлювався трохи інакше: «Хлопці, скільки б разів ви мене не зустрічали, пам’ятайте, що я супроти вас — свиня і свинею залишуся доти, доки ви будете в моїй роті!»

Коли Швейк проходив повз штабний вагон, його покликав надпоручник Лукаш і наказав передати Балоунові, аби той поспішив з кавою, а згущене молоко знову гарненько закрив, щоб воно не зіпсувалося. Балоун саме варив на маленькій спиртівці у вагоні рахункового фельдфебеля Ванєка каву для надпоручника Лукаша. Швейк, зайшовши виконати доручення надпоручника, побачив, що під час його відсутності увесь вагон почав пити каву.

Бляшанки з кавою