Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Я теж, - прохрипіла Данте, і приставила до грудей Гавриїла свій револьвер. - Думаю, ти знаєш, що це.

- Знаю. Але він не діє на мене.

- Зараз перевіримо, – дівчина вистрілила. Чоловік відійшов, відпустивши її.

- Яка ж ти дурна. Тільки пальто мені зіпсувала. Револьвер діє лише з нижчих істот. Я таким не є, на відміну від твого Камаеля, – архангел вийняв із себе кулю і направив її на Кема. Але Данте встигла закрити його собою. Куля влучила у плече. – Знову невдача. Але нічого, я маю ще час, щоб убити його.

- Відтепер, з усіх ангелів, яких я знаю, тебе я ненавиджу більше за інших, - дівчина підвелася з землі.

- Вважаю за комплімент. То ти ще хочеш диктувати мені якісь умови?

- Звичайно, - дівчина промовила заклинання, і Гавриїл схопився за голову. Вона розривалася від пекельного болю. – Обговоримо мої пропозиції? – підійшовши до архангела, спитала Данте. Той схопив її за горло і зламав шию. Мертве тіло впало на землю. – Така ти мені більше подобаєшся. Тепер займемося тобою, - Гавриїл підійшов до Кема.

- Я тебе не боюсь. І не збираюся тікати.

- Чудово. Навіть не доведеться сильно напружуватись.

- Залиш його! – почув Гавриїл голос Данте.

- Дурна людина, - Гавриїл знову схопив дівчину за горло і підняв її на витягнутій руці. - Як думаєш, якщо розкласти твоє тіло на атоми та молекули, ти повернешся з мертвих?

- Обов'язково повернуся, щоб прикінчити тебе, - прохрипіла дівчина. Вона ногою вдарила ангела і звільнилася.

- Ти кумедна, - Гавриїл розсміявся. – І смілива. Щомиті дізнаюся щось нове про тебе, - чоловік накинувся на мисливицю. Та почала відбиватися, але перемогти їй не вдалося. Янгол повалив її на підлогу і поставив ногу на її горло.

- Гавриїл, достатньо! - втрутився Кем.

- Ти смієш підвищувати на мене голос? На свого головнокомандувача?

- Я давно перестав був воїном Небес. І ти ніколи не був головним. Відпусти її. Настав час взятися за справу, поки всіх ангелів не знищив Орден. Для цього ти спустився після століть байдужості. Чи, може, ти вирішив спокутувати провину, яка тягнеться за тобою багато років?

- Говори, - Гавриїл прибрав ногу з горла Данте.

- Уклади угоду з Данте. Вона людина слова та виконає всі умови. Але й ти маєш стримати обіцянку. Щодо мене: я готовий здатися, але тільки після того, як весь цей переполох із Орденом закінчиться. Я мушу допомогти Данте з угодою. Після того, як вона знищить Орден, я ваш, - мовив Кем.

- Ні. Я не згодна з цим. Ти маєш бути вільний.

- Нині важлива ти і твоя свобода. Гавриїл стримає слово, адже так?

- Так. Пропоную скріпити наш союз, – архангел торкнувся Данте, і вона відчула наче вона палає зсередини. – Обійдемося лише печатками. Кров мою пити не треба. Свою частину угоди я виконаю. Ти ж повинна звітувати мені про свої дії. Незабаром ми почнемо війну. А поки що перше завдання для тебе – знайди меч Михаїла раніше, ніж це зроблять демони, - Гавриїл зник.

- Прекрасно! Знову завдання. І де мені його шукати і як він виглядає? Це був жахливий день, - дівчина пішла до будинку.

Поки в одному містечку вирішувалася доля угод та умов, в іншому місті інші герої планували свої дії щодо знищення Ордену. Але й вони зводилися до Данте та її послуг. Ось тільки у цих планах мисливиця відігравала менш важливу роль. У фешенебельній квартирі вже знайома нам Френкі розмовляла зі своїм другом. Навпроти неї сидів світловолосий чоловік із сіро-блакитними очима.

- Як твоя рана? - запитала Френкі.

- Повністю зажила. Спасибі за допомогу. Демони виявилися не зі слабких, - чоловік торкнувся правого боку, де красувалася рана.

- Тобі не здається дивним, що якісь демони змогли поранити тебе? Тебе, Містера Кращий воїн і таке інше.

- Втрачаю навички, - усміхнувся чоловік. – До того ж багато сил у мене забирає необхідність ховатися. Плюс, я позбавлений частини своїх сил. Потрібно знайти мою зброю. Данте досі така вправна, як і сторіччя тому?

- Вона ж виконала твої завдання. Та й ти вступав з нею в бій. І твої спостереження за нею пройшли недаремно. Вона здобула майже всі інгредієнти для отрути. Ось тільки кров Смерті вона не віддасть.

- Нічого страшного. Коли дізнається правду, передумає. Чув, що Гавриїл з'явився. Це правда?

- Так. Не встиг він спуститися на білій хмаринці, як одразу ж почав командувати. Навряд чи з цього вийде щось добре. Чи не час тобі втрутитися?

- Ні. Ще зарано. Спочатку мені потрібний меч. Данте приведе мене до моєї мети.

- Я тебе не розумію. Адже ти й сам можеш знайти його. Навіщо ці складнощі? – поцікавилася Френкі.

- Тому що сам знайти я його не можу. До того ж, якщо меч підкориться їй, то наші пошуки закінчені.

- Я завжди не розуміла твоїх задумів, Михаїле. Але цей просто дивний.

- З допомогою Данте ми знищимо Табріса. Якщо її тіло витримає, ми закінчимо цю війну раз і назавжди.

- Гаразд. Твій план, тобі краще знати, - Френкі допила каву і пішла у своїх справах.

***

Данте прокинулася о шостій ранку. Дівчина приготувала собі подвійний американо з молоком і почала досліджувати Всесвітню павутину. Вона сподівалася знайти там якісь зачіпки щодо меча. Адже, як вона прочитала в одній із книг, така потужна зброя мала залишити по собі якийсь слід. Це міг бути сильний ураган, землетрус, повінь, масова загибель тварин та й велика смертність серед людей. Будь-яка подія, що порушувала звичайний ритм світу, могла бути відправною точкою для пошуку. Таких незвичайних історій у інтернеті Данте знайшла чимало. Дівчина почала виписувати координати найнезвичайніших.

- Добрий ранок. Що робиш? – поцікавився Кем.

- Шукаю меч Михаїла. І так, уже три години дня.

- Я ще не звик до земного часу. Ти шукаєш меч Михаїла на Google Maps? Я, звичайно, знав, що інтернет велика річ, але гадаю, тут він безсилий.

- Я не була б така категорична. З шостої ранку я знайшла вже десять відповідних місць, де він міг упасти. Дивись, – дівчина вказала на свої записи.