Ана-Марія Еріш - Останній дракон, Ана-Марія Еріш

Я не розумію, навіщо погодився піти разом з Каталіною. Напевно я просто не хотів, аби вона була одна в Лісі Сновидінь. Ми досі не знаємо, що там відбувається. І це таки було виправдано, адже все ж нам вдалося знайти докази того, що хтось викрадає метаморфів. І він один з нас. Від цього ставало лише страшніше, адже и уявлення не мали, що на нас може очікувати. 

Але мене більше лякало інше. Чому я навіть не подумав коли збирався разом з Каталіною. Це було ніби на рівні інстинктів. Ми завжди захищаємо те, що для нас найважливіше. Однак мені було важко повірити, що я починаю щось відчувати до дівчини. Я ж стільки років з нею навіть не розмовляв. Проте інколи спостерігав за нею. Щось мене таки притягувало. Я впевнював себе, що це просто цікавіть до одної з двох дівчат на нашому факультеті.

Але тепер це точно дещо інше. Каталіна заполонила всі мої думки. Вона підібралася так близько до мене, руйнуючи усі бар'єри. І так буде продовжуватися далі, якщо я не знайду спосіб якось віддалитися від неї.

Проте я сумніваюся, що зможу це зробити...