Ернст Теодор Амадей Гофман - Малюк Цахес

речі, княжичів камердинер палко закохався в її Нанні, яка й зрадила їй таємницю.

– Ага, – зрадів князь, – хвалити бога! То це камердинер, а не княжич закрався до вашого дому й потім вистрибнув крізь вікно на вазони, мов паж Керубіно. Бо в мене снувалися різні неприємні думки. Княжич – і вистрибнув крізь вікно! Де таке чувано в світі!

– О, – відповіла Бенцон, лукаво сміючись, – я знаю одну особу князівської крові, що не гребувала вилазити крізь вікно, коли…

– Ви мене дратуєте, Бенцон, – перебив радницю князь, – ви неможливо дратуєте мене! Мовчімо про минуле, а краще подумаймо, що тепер робити з княжичем. Уся дипломатія, все державне право, всі двірські звичаї – геть усе полетіло до біса в цьому проклятому становищі! Чи мені його недобачати? Чи виявити ніби випадково? Чи що… чи як… Усе йде обертом у моїй голові. От що виходить, коли князівські голови принижуються до романтичних витівок!

Бенцон справді й сама не знала, якої форми надати дальшим стосункам з княжичем. Але й ця перепона зникла. Не встигла вона відповісти князеві, як зайшов кастелян Руперт і передав йому згорнуту вчетверо записочку, сказавши з хитрою усмішкою, що вона від однієї високої особи, яку він мав честь тримати замкненою неподалік звідси.

– Отже, ти знав, – мовив князь дуже ласкаво, – отже, ти знав, Руперте, що… Ну, я завжди вважав тебе чесним, відданим служником мого дому, і тепер ти таким і виявився, бо, як і велів тобі обов'язок, слухався наказів мого вельможного зятя. Я подумаю, як тебе винагородити.

Руперт якнайчемніше подякував і вийшов з кімнати. В житті часто буває, що когось вважають особливо чесним і порядним саме тієї хвилини, коли він зробить якусь підлоту. Про це й подумала Бенцон, яка більше знала про зухвалий напад княжича і була впевнена, що старий лицемір Руперт втаємничений у ту справу.

Князь розпечатав записку й прочитав:

Che doice più, che più giocondo stato Saria, di quel d'un amoroso core? Che viver più felice a più beato, Che ntrovarsi m servitù d'Amore? Se non fosse l'huom sempre stimulato Da quel sospetto no, da quel timoré, Da quel martir, da quella frenesia, Da quella rabbia, delta gelosia.[330]

У цих віршах великого поета ви, князю, знайдете причину мого загадкового вчинку. Я подумав, що мене відштовхнула та, яку я обожнюю, яка стала моїм життям, до якої звернені всі мої пожадання і надії, для якої гарячим вогнем палає моє полум'яне серце. Та – о щастя! Я пересвідчився, що доля ласкавіша до мене, ніж я гадав, бо віднедавна знаю, що мене кохають, і виходжу зі свого сховку. Кохання і щастя – таким гаслом я сповіщаю про себе. І скоро, князю, я привітаю вас із синівською пошаною.

Гектор».

Може, ласкавий читач не вельми гніватиметься, коли біограф у цьому місці на кілька секунд відхилиться від розповіді й подасть свій переклад тих італійських віршів. Вони означали приблизно таке:

Що є могутніше на світі від любові, Яка безжально серцем нашим грає? Кому із нас у ніжному двобої Полон Амура не здавався раєм? Що краще є від пристрасті сліпоі, В якій одвік безтямно ми згораєм У пеклі ревнощів, блаженстві забуття — Святих безумств минущого життя?

Князь дуже уважно прочитав записку вдруге, втретє, і чим довше її читав, тим більше похмурніло