Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

Відчинивши чергові двері, опинився, вочевидь, у обробному цеху. На гаках висіли туші, підготовлені до розбирання, але чомусь ніхто тут не працював. На хвилину Макс зачаївся, вслухаючись у темряву і вичікуючи. Переконавшись, що його прихід залишився непоміченим, став пробиратися далі. Голоси було чути цілком виразно. Не склад, а катакомби якісь...

– Ти подивися, Жорику... яка ципочка. Кажете – вона сама прийшла? Яка несподівана радість… заміть однієї – тепер дві…Ти хто така, а? Так, усе, вільні, йдіть звідси – важкі кроки двох чоловік віддалилися кудись у глибину.

– Віталій Віталійович... я її бачив... – несподівано тонкий голос для такого тіла, Макс уже бачив їх обох. «Слава Богу – встиг, вистава тільки починається. Правий був Міронов» – подумав він роздивляючись навкруги. Обстановка й справді була як у фільмі жахів – навколо коров’ячі та свинячі туші на гаках, обробні столи зі страшного вигляду пилками, під світлом потужного ліхтаря два хмирі у фартухах і рукавичках, заляпані червоним стояли біля одного з столів.

– Де ти міг її бачити, Жорику? У снах? Ти подивися, яка ципочка... я з нею пограюся трохи, а потім теж віддам тобі... Ти зрозумів, Жорику? Не чіпай її без мене. Давай-но на неї подивимось. – двійко склонились, підіймаючи щось з полу, потягнули вище і причепили до одного з крюків зв’язані жіночі руки.

 «Настя. Це вона. Що ж ти так, дівчинко… так необережно…»

– Так, Віталій Віталійовичу... я все зрозумів, – Жорик жадібно облизнув губи.

 ”Мля... та в нього язик роздвоєний... – Макс злегка охрінів, – і татуйований увесь... – бачив якось фото різних фріків, які над собою робили всяке... але це були тільки фото, а тут живцем. – Це ж треба... розрізати собі язик... така дурість... зміїним він усе одно не стане, а народ по ірже, якщо що…”

Тим часом синочка розважався – канцелярським ножем різав на Насті одяг. Видно сил стримуватися у нього вже не вистачало, бо вже за хвилину дівчина висіла практично гола. Залишились тільки рукава на здійнятих вгору руках.

– Давай-но Жорик, усе ж таки почнемо з нашої давньої знайомої... – ушльопок неприємно і різко захихотів, повільно, з відтягом розрізаючи на дівчині трусики з однієї сторони – тягни її сюди… Зараз усе порівняємо і виберемо з якої почнемо… шкода, що саме тут її на ніч залишити не можна було. Дуже вже обстановка сприяє... Вона б відчула...

Жорик метнувся кудись за стіну і за кілька хвилин буквально витягнув Катю. Дівчина впиралась з усих сил, алє тих явно було не багато. Руки в неї були замотані скотчем, у роті стирчала ганчірка для вірності теж примотана скотчем.

– Чіпляй і її, помилуємося.

Жорик подумав секунду і різко вдарив дівчину в живіт. Катя зігнулася і впала на підлогу, а Жорик тим часом притягнув пульт управління підйомним механізмом. Зачепивши гак за мотузку, обмотану навколо рук дівчини, він підйомником підняв її так, що та ледве стояла лише на пальцях ніг.

– Зніми вже з неї той скотч, а то як вона ридатиме? – синочка махнув рукою. Жорик кинувся виконувати. – Ну що, сучко... пам’ятаєш мене? – Дівчина відчутно здригнулася, впізнаючи. Макс фізично відчув її жах. Ще б пак – вдруге переживати те саме жахіття... – Звісно пам’ятаєш... Виявляється, ми не дограли минулого разу... а я ж думав... – покидьок провів пальцями по обличчю Каті, опустив руку нижче, зачепив пальцем за виріз на грудях й рвонув. – Ти мені тільки скажи... як так вийшло... ми ж старалися, а ти он, бігаєш і навіть не кульгаєш і морда як новенька, розкажи, я дівчатам рецепт продам... обдурила нас, так? – незважаючи на вкрадливість голосу, тварюка миттєво перейшла до люті. – Обдурила, сука? – і вдарив її в живіт знову. – Як ти змогла це зробити? Говори! А не то... а не то я знайду щось таке, що тобі дуже сподобається.

Але це була його остання дія в цій драмі. Поки Жорик жадібно витріщався на напівоголене дівоче тіло, Макс підійшов ззаду і без видумок вдарив того в потилицю. Не встигло тіло впасти, як така сама доля спіткала й головного виродка.

– Потерпіть, мої хороші, потерпіть... – Макс опустив один і другий гаки нижче, звільнив та вклав обох дівчат на підлогу. Ніж став у пригоді – мотузка розпалася на шматки миттєво. Притуливши безвольне тіло Каті до себе, швидко переглянув його. Шок. Больовий шок, чи багато треба тендітній дівчині? Тридцять секунд прокачування, ех, занадто швидко ніж треба і мало, але нічого, пізніше виправимо... щойно Каті полегшало, узяв її на руки і переніс до стіни, подалі від жахливих столів. З Настею справа була гірша. Окрім того, що дівчина була повністю оголена, було видно, що її довго і сильно били – червоні смуги перекреслювали тіло в різних напрямках. Одяг валявся поруч просто порізаний на смужки. Макс уважно придивився – критичних ушкоджень немає. Боляче, але не смертельно. І, дякувати Богу, не зґвалтували. Не дай то Бог... Як добре вчасно встигнути.

– Ось і я, привіт! Давно не бачилися, – так само обережно взяв її на руки і поніс. Дивно, але дівчина була при свідомості, очі виблискували. Звільнивши її від мотузок та кляпа, стягнув із себе футболку і став дбайливо одягати її на Настю. З першого разу не вийшло – від тривалої натяжки під час підвішування м’язи в неї задерев’яніли, а руки, та й ноги теж, перестали слухатися свою господиню. – Потерпи, люба... зараз ще боліти почне... – Прикривши дівчину від власних поглядів футболкою, проробив із нею те саме, що і з Катею – качнув у неї трохи сили. Треба було, щоб вона не звалилася дорогою звідси. – Руками не махати! – попередив свою пацієнтку, пам’ятаючи про минуле. Та лише слабко посміхнулася.