Аріна Спел - Мені потрібна свобода , Аріна Спел

Боже, за що мені це все? Жив собі спокійно. Міняв жінок, займався державними справами. Все йшло чітко і за планом. До поки у має життя не вірвалася  ця скалка.  Перевернула все з ніг на голову. І не розуміє свого щастя, в ноги не кидається, з захопленням не дивиться. Навпаки, все на перекір. Що не скажу, все виверне. 
І нащо Браєну знадобилася її присутність? Що задумав? Хотілося відправити його під три чорти, але це були важливі переговори, я не міг відмовити.

На останок не втримався. Дав зауваження на рахунок сукні. Я зрозумів свою помилку- не чітко сформовані вимоги. Більше я так не вляпаюсь. Хочеш погратися - буде тобі. Ніяких вирізів на платті. Ні де. От попробуй, викрутись. Задоволений собою я пішов. 
Браєн вже чекав на мене в кабінеті. Ми були давніми друзями, багато пережили, але в цій справі ніяк не могли домовитися. Кожен стояв на своєму. Сумніваюся що щось вийде й зараз. 
Я не чекав ніякої підстави від цієї жінки. Який наївний. Коли побачив її в дверях, втратив дар мови. Якби вона було голою, то наврядчи виглядала б такою спокусливою. Тонке прозоре мереживо нічого не приховувало, ніби його й не було. Чітко видно спідню білизну. Я закамʼянів. Ще й Браєн підливав масла в вогонь. Я бачив як він дивиться. Так дивляться на бажану жінку. Звір гарчав, рвався на волю, я стримував його через силу. В звіриній подобі мені не втриматись, бійки не уникнути. 
Ніби в тумані слухав його вимоги, всі сили йшли на те, щоб стримуватись й не вбити його. Пил в обмін на неї? Я б віддав йому будь-яку з попередніх жінок. Трьох, пʼятьох, без різниці. Ще й радів би вигідній угоді. Посміявся з чоловіка , який ладен піти на такі жертви заради жінки. А зараз був зайнятий одним - не вбивати його! не вбивати! 
Моє Ні було остаточним. Думаєте розмову було завершено? Аякже! Айрін вирішила що рішення за нею, й ми не вправі її ділити між собою. Смішна. Не відпущу. Нізащо. Вбʼю його, замкну її. Я ж здохну без неї, як пес. Мій звір і так уже біля її ніг. Я біля її ніг. Вона моя істина пара. Я вже не сумнівався в цьому. Раніше навіть не вірив в таке, а зараз дихати без неї не міг. 
Коли почув її Ні, гора з плечей впала. Моя! Моя кішка. Не забула тицьнути пальчиком, що для мене це нічого не означає. О, мила, все вже вирішилось. Залишилось одне - не зірватися в перший раз. Бути ніжним і турботливим. Це буде нелегко, бо за всі ці нерви хотілося гарненько провчити, так, щоб стогнала моє імʼя й доходила до безтями. 
Стоп. Ерекція на зустрічі з Браєном трохи зайве. 

-Вітаю.- сказав він на прощання.- Ти знайшов її?

-Так, знайшов.

-Не забудь запросити на весілля. І до вибору сукні підійди грунтовно, дай якісь вказівки. Дуже гарно виходить в результаті 

Ні, я вбʼю його, рано чи пізно. То може й не варто відкладати. Прибʼю зараз, легше буде. 
На вечір поставив перед собою одну задачу: тримати себе в руках. Одну ніч, потрібно протриматись одну ніч. З цією мантрою я й зайшов у кімнату. 
Вона була неймовірна. Сукня все ще була на ній. У вечірньому світлі це виглядало приголомшливо. Уявив як розриваю тканину, бо більше вона точно не знадобиться, пірнаю пальцями під ліф, проводжу по оксамитовій шкірі, зачіпаю сосок. О, ерекція мій постійний супутник, і мислити тверезо це ніяк не допомагає.
Не стримався, поцілував. Ще важче було відірватися. Яка вона солодка на смак, ніжна й трепетна, підкорюється повністю. От би і в житті так, але на це я вже й не мав великих сподівань. Хоча, мушу визнати, мабуть не дуже й хотів. 
У неї серйозна розмова до мене. «вбивство? заколот?» перепитав я. «Як би ж то» пробурмотіла й пішла перевдягнутися. Я бачив що їй страшно. Смішна. Навіть якби зізналася мені, що від її змови завтра впаде світ, я б встав між нею і всіма, захистив. 

Чекав на неї в ліжку, в голові прокручував можливі варіанти. Що ж такого ти приховуєш? 
Айрін вийшла в одному рушнику, замотана й зашаріла. Підійшла до ліжка, забралася під ковдру.

-Розповідай.

Я притис її до себе.

-Ти буваєш колись не збуджений?- просичала вона

-Від недавна це мій постійний стан. 
Вона схопила маленьку подушку й поклала мені на член.

-Максимальний контакт? Памʼятаєш?

-Забудеш тут. Засну, прибиреш. 
-Добре, розповідай вже.

-Я не та, за кого ти мене маєш. 
І мовчить. Я вже це й так зрозумів, нащо мучити мене?

-Продовжуй.

-Добре, але пообіцяй мені, що все що зараз почуєш залишиться між нами. Яка б не була твоя реакція, ти не видаш мене, не здаш на досліди. Я ж не знаю як ставляться до таких як я у твоєму світі. В цій голові я не знайшла інформації, в книжках теж. Жодної.

-Моєму світ? Цій голові? Що ти хочеш цим сказати? Ти знайдена душа? 
- Я не знаю хто я. В своєму світі я загинула, прийшла до тями тут, в тілі цієї дівчини. Її памʼять повністю доступна мені, але я не маю її відчуттів, ніби просто інформація яку мені надали. Звір який проснувся в мені, магія , ти …. Все це збиває мене з пантелику. 
-Добре, з цим розберемось згодом. А тепер кажи, що ти накоїла і яку страшну таємницю маєш мені розказати. 
-Це моя таємниця!!! Невже ти думав що й я справді когось вбила? Єдиний, хто викликав у мене таке бажання, це ти. Але ти й досі живий!!! Іншим мене до такого стану не довести!

-Іншим до тебе взагалі ніякого діла не повинно бути!!!!- шептав я, навіть тут не міг стримати ревнощі. Почуття інших її цікавлять, бачте.- Отже ти Знайдена душа, все-таки. 
Вона мовчала. Дивилася на мене такими довірливими очиськами. Синіми-синіми. Боялася навіть в голос запитати. 
 

-Існує легенда. Що часом душа при народженні потрапляє не в той світ, за дивним збігом обставин. І за цим же збігом, якщо одночасно помирають обидві сплутані душі, вона може повернутися. Це ж сталося тоді, на сніданку, при оголошенні результатів. Я вперше побачив тебе справжню.

-Так. 
-І що ти подумала коли побачила мене?

-Що ти гарний. Але нам не по дорозі. Ти маєш розуміти. Я не терпітиму зрад. Я розумію, що це норма для твого світу. Але я буду з тобою рівно до того часу, поки не відчую на тобі запах іншої жінки. Або до твого одруження.