Джулія Ромуш - Батько мого друга, Джулія Ромуш

Розділ 13

Ми посварилися з Тімом. Вже тиждень як не спілкуємося і не бачимося.

 

З чого все почалося? З того, що він не подзвонив мені на наступний день після свого дня народження. А коли подзвонив, то повідомив, що у мене є десять хвилин, щоб зібратися і вийти на вулицю, тому що у нього є тільки година, на те, щоб ми змогли провести час разом.

 

На що я сказала, що він може не поспішати й провести цю годину з ким завгодно, але тільки не зі мною.

 

Але він все одно приїхав. І це була наша перша серйозна сварка.

 

Я висловила йому все за той обід, про який він мене не попередив, і за те, що обдурив, що його батька не буде вдома. На що хлопець сказав, що зробив це навмисно, тому що якби він сказав мені правду, я б не прийшла. На слова про те, що його батько поводив себе як мінімум негарно, коли підвозив мене додому, хлопець тільки посміхнувся. Мовляв, його батько звичайно не найкращий мужик на землі, але такого він би собі точно не дозволив. І я все це спеціально придумала, щоб їх посварити. І пригадав, що я сама захотіла сісти до нього в машину, хоч сам Тім і не хотів цього.

 

На цьому я не витримала і сказала, що напевно нам краще поки що не бачитися.

 

Це все вже було за гранню мого розуміння, і Тимур явно мені не вірив, а мене такі відносини не влаштовували.

 

П'ять днів хлопець не з'являвся, не дзвонив і не писав. А ось в останні два дні він став активно і дуже наполегливо надзвонювати та приїжджати до мене додому. Але ось тільки на відміну від нього я поки не була готова з ним бачитися.

 

Його машина тільки п'ять хвилин тому від'їхала від мого будинку, і я вже чую шурхіт за ​​своїми дверима, мені навіть не потрібно виглядати, щоб зрозуміти, що за дверима стоїть Єва.

 

- Заходь, - кричу сестричці й спостерігаю за тим, як спочатку опускається ручка дверей, а після у двері просовується величезний букет троянд, а після вже заходить Єва.

 

Точніше вона пролазить, бо букет настільки величезний, що малятку важко утримати його в руках.

 

- Він знову приходив, - каже Єва і завалюється на моє ліжко разом з букетом.

 

А посмішка з мого обличчя моментально зникає.

 

- Дякую, - забираю у сестрички букет і чмокаю її в ніс.

 

- Він був засмучений і попросив, щоб ти його набрала.

 

Єва починає стрибати на ліжку, а я йду в ванну, щоб набрати воду в вазу. Я поки що не готова розмовляти з Тімом. Моя образа ще не пройшла. Але квіти ні в чому не винні, їх потрібно поставити в воду.   

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍