Галлея Сандер-Лін - Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін

— Правильно, — не став лукавити лускатий. — Зізнаюся чесно: мені стало цікаво і я просто не дотерпів до балу. Сніжна дракониця для нас сімох дуже особлива гостя, ректор мав розповісти вам деталі… Але, зважаючи на все, ви не надто вражені «привітністю» мого старшого брата.

— Навіть більше ніж… — не змовчала вона.

— Тому я і вирішив хоча би трохи згладити ці враження, — ясні блакитно-фіолетові очі Сінквара випромінювали м'якість і викликали асоціації з пухнастою сніжною шапкою, яка хоч і холодна, але несе в собі якусь «невагомість» і легкість. — Боюся, голова академії надто звик командувати та ставити інших перед фактом, витрати професії та посади, самі розумієте. Однак і він, і всі ми неймовірно раді вашій появі.

Так-так, здається, у них тут гра в «злого і доброго поліцейського»: один залякує, а другий привертає налякану жертву до себе, аби втертися в довіру, а потім зжерти без останку. Втім, цілком можливо, що Сніжа, обпікшись на молоці, просто дме на воду, так, про всяк випадок. І взагалі, кому тут можна по-справжньому вірити? І чи можна?

— Ви теж повинні були це відчути: радість від того, що знайшли нарешті свою родину, тих, хто з вами однієї крові, — продовжив далі п'ятий Неверваль. — Ось тут, — він приклав руку до грудей. — Невже нічого не відгукнулося?

«Ще як відгукнулося!» — ледь не вигукнула Сніжа, бо в цей момент всє її єство потягнулося до дракона.

— Т-так, є щось таке... — вона надто применшила свої відчуття, не бажаючи показувати, наскільки піддалася його впливу. У тому, що це саме він на неї вплинув (як до цього вчинив і ректор), не було жодних сумнівів. Ну і підступні ж ці ящери! Користуються тим, що вона поки що нічого не вміє і не може захиститись від їхнього впливу… І на що розраховують? Перевіряють таким чином її драконицю на істинність? Чи просто показують свою владу над Сніжкою?

Втім, надто довго «маринувати» Сніжану Сінквар не став, відчуття його втручання швидко зникли. Здається, це було просто пробне промацування. Мабуть, і справді сподівався відчути істинність. Але навіть без будь-якої істинності зараз ці дракони-самці мали над Сніжею владу, і їй це дуже не подобалося. А раптом її взагалі по колу пустять? А що? Вона одна, їх семеро, якщо вибере когось із них, іншим стане прикро… Може, всі розмови про справжню пару — так, вигадки, а Сніжку просто приручатимуть потихеньку, а потім змусять бути з усіма по черзі, щоб кожному з них подарувала спадкоємця…

Жахнувшись від своїх думок, вона спробувала думати більш позитивно і все ж таки вірити в цю саму пару, а ще сподіватися, що призначений їй дракон виявиться адекватним (і вже точно не ректором) і зможе захистити від інших претендентів, якщо раптом що.

Проректор вів її коридорами, судячи з усього, прямо до їдальні, паралельно розповідаючи про навчальний заклад все найнеобхідніше і водночас проводячи оглядову екскурсію. Адепти, яких вони зустрічали дорогою, витріщалися на Сніжу на всі очі та хіба що шиї не повертали їй услід. Схоже, звістка, що в академії нарешті з'явилася сніжна дракониця, незабаром облетить всю академію.

Спілкуватися з п'ятим Невервалем було легко, він випромінював доброзичливість, хоча явно мав щось своє на думці. Але в порівнянні зі старшим братом, зрозуміло, здавався ангелом. Та тільки розслабитися в його компанії Сніжці все одно не вдалося: начебто і дракон він приємний, а її язик знову палав вогнем. Та що ж за чортівня така?! Ненароком подумалося, що це схоже на якусь антидраконську алергію. Що далі від лускатого — то менше реагує язик. Треба буде при наступній зустрічі влаштувати Себу допит: нехай розповість, що скоїв із нею цей бісів чорний туманний мужик!

Їжа в місцевій їдальні виявилася дуже смачною і ситною (а м'ясний пиріг був вищої якості), щоправда, від пильних поглядів оточуючих було некомфортно. У цей час у залі знаходилося лише троє адептів плюс манірного вигляду сухопара жінка, що була на роздачі, але їх зайва увага все одно заважала отримувати задоволення від їжі. А от заступник ректора був розслаблений і ліниво попивав ягідний напій. Їжи він собі не брав: мабуть, уже поснідав. Так що їхня трапеза була далека від романтичної, тим паче Сніжку не полишало відчуття, що вона сидить за одним столом саме з викладачем, а не з потенційним кавалером.

Після пізнього сніданку дракон продовжив оглядову екскурсію по будівлі академії та провів дівчину в ті куточки, куди вони ще не заглядали, допомагаючи зорієнтуватися на новому місці. А потім повів Сніжу вгору сходами та переходами, поки вони не вийшли на пласку ділянку даху. Сінквар, який чудово почував себе на морозному повітрі в самій лише мантії, озирнувся на дівчину в той момент, коли вона від пориву холодного вітру пересмикнула плечима.

— Коли освоїтеся зі своїми силами, зможете без проблем переносити навіть найнижчі температури, а поки що варто трохи утеплитися, — з цими словами він провів руками вздовж її тіла, але не торкаючись, а на деякій відстані, після чого на Сніжці раптом матеріалізувалася біла і практично невагома шубка, схожа на повітряний шар снігу. — Думаю, незабаром ви звикнете до місцевого клімату.

Шубка справді допомогла, бо морозець тут був немаленький, хоча у Сніжани дедалі більше виявлялася стійкість до холоду. У колишні часи вона за такої температури вже давно б начепила рукавиці, шапку і капюшон, а зараз стояла з непокритою головою і навіть голими руками зачерпнула трохи снігу, який лежав тут тонким шаром і приємно хрустів нід ногами. А всередині розгорялися нетерпіння та передчуття: ура-ура, настав час для найцікавішого — польоту на драконі!