Єва Басіста - Дві сторони, Єва Басіста

Глава 16

Після дзвінка Роман Кученюк встав різко з ліжка. Хлопець швидко одягався, а Лілія шоковано дивилася на свого чоловіка. Вона чула, що йому сказали хвилину тому по телефону.

- Ти поїдеш до неї? - запитала руда, стримуючи легку посмішку.

- Так, - одягав він чорну футболку.

- Мені з тобою?

- Ні. Тобі зараз краще знаходитися вдома. Треба берегти дитину.

Лілія не відповіла. Вона зірвалася з сімейного ложа. Кинулася обіймати Романа. Останній розтав у обіймах дружини. Він відчув спокій, який пронісся його тілом, а потім останній розчинився, бо згадав матір. Хтось хотів її вбити... Ця думка вразила хлопця та злякала до смерті.

- Лілічко, лягай спати, - сказав до неї Роман. - Я скоро приїду.

- Давай дійсно з тобою піду? Я не хочу тебе відпускати самого - боюся.

- Ні, залишайся вдома, - поцілував він дівчину в лоба.

Лілія демонстративно випустила сльози. Вона грала ідеально, бо хлопець їй повірив. Навіть проскочила у голові думка залишитися з нею, проте варто було йти.

Хлопець через пів години зайшов до лікарні. Його зустріли білі непривітні стіни, що останній раз фарбувалися вапном п’ять років тому. Також його привітав запах ліків та парфумів медсестер.

Роман одразу кинувся до реєстрації, де сиділа молода дівчина, яка від нудьги пиляла нігті, а коли у вікні показалося обличчя хлопця, то вона здригнулася та відкинула пилку в сторону. Одразу на обличчі брюнетки з синіми очима з'явилася усмішка.

- Я вас слухаю, - сказала вона та одночасно ловила себе на думці, що він їй подобається. Але його права рука зіпсувала настрій - він має дружину. Це засмутило дівчину.

- Сюди привезли мою матір - Ларису Кученюк, - промовив він голосом, що тремтів.

- Зараз гляну.

Брюнетка відкрила журнал, де останній запис підтвердив слова хлопця. Дві години тому дійсно привезли одну жінку, якої ім'я та прізвище відповідає сказаному.

- Так, є. Вам треба на третій поверх йти, а там ліворуч, де далі за столом сидітиме людина, яка скаже, де вона.

- Дякую, - відказав Роман, який одразу побіг. Ноги моментально підійняли його на потрібний поверх. Серце хлопця калаталося. Він дуже став переживати.

У палаті тим часом біля схвильованої Кученюк Лариси Петрівни сидів Дмитро Трубан. Він тримав жінку за ліву руку та відчував змішані емоції. Якось було страшно бачити жінку в такому стані.

- Ця руда сволота хоче мене вбити! Вона все підлаштувала! Спочатку спалила мій магазин, а зараз замахнулася на мене! Сучка!

Чоловік мовчав, бо знав, що білявці потрібно виговоритися. Тільки так вона заспокоїться та потім зможе його вислухати. Він уже готував промову, де запевняв би, що Лілія отримає за свої лихі злочини.

Однак плани трішки зруйнував син Лариси. Він увірвався до палати. Хлопець був переляканим та спантеличеним. Його обличчя кричало про занепокоєння.

Дмитро, який особливо не любив сина Лариси, бачив ці емоції на його обличчі. Проте він відчував до нього певну злість, бо свята віра у Лілію губила його Ларису. Багато раз білявка плакалася йому на невістку.

- Мамо, що сталося? - стурбовано запитав він.

Лариса від цього запитання стала сміятися. Вона заливалася даною емоцією, яка мала абсолютно інший характер - злість.

Роман це чітко відчував. Його лякала власна матір, яка лежала на ліжку, де її права рука знаходилася у гіпсі. Йому навіть стало ніяково.

- А сталося те, що твоя сучка хотіла мене вбити!

- Мамо...

- Вона спочатку спалила мій магазин, а сьогодні вирішила, що за допомогою якогось амбала зможе відправити мене на той світ!

Роман відчув різку злість. Такі слова матері стали виводити хлопця з рівноваги. Лілія була для нього святинею, яку в жодному разі не варто було чіпати. За лихі слова у її сторону – вб’є.

- Невже ти не бачиш яка вона? Невже тобі замало її дій? Чи ти хочеш наступного разу побачити мене у труні? Так?

Роман мовчав. Він стримував себе, щоб не почати горлати у відповідь, але бензину у полум'я зненацька підлив Дмитро.

Кавалер його матері вступився на її сторону та став говорити наступне:

- Хлопче, ти нарешті маєш відчинити свої очі та зрозуміти очевидні речі - твоя Лілія брехлива шльондра! Навіть не здивуюся, що вона має коханця, а дитина яка зараз сидить під її серцем, не твоя.

Син Лариси Петрівни покрився цятками. Він стиснув пальці в кулаки. Йому було вкрай неприємно чути такі слова від цього чоловіка, який тільки одним своїм видом його дратував.

- Ще одне подібне слово про мою дружину та ви будете рахувати зуби, - прошипів сіроокий.

- Та невже? - зірвався на ноги Дмитро Трубан.

- Ага, - зробив Роман у його сторону один крок.

Вони різали один одного очима. Чекали слушного часу для поєдинку. Навіть не брали до уваги Ларису. Жінка щось там казала, але вони відчували, як у крові бурлив адреналін. Він просто змушував їх готуватися до нападу один на одного, але їм все зіпсував лікар, який зайшов до палати. Він став говорити, що дуже багато відвідувачів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍