“помер” немає в рукописі, а в машинописі В1 Йосиф Сліпий власноручно це слово закреслив. ">[60], що оженився з Медицькою в Мужилові, біля Підгаєць. Здається, що господар з Йосифа був невеликий, бо залюбки читав книжки, а мало займався ґаздівством. Мусів бути він середньо образований, бо одну його природничу книжку показувала мені мати, збережену по його смерти. І ця книжка свідчила би про вищесказане і непересічне знання.
Але вернім до Хмелівки. Господарка була велика. Дідо був дуже зайнятий нею і видно, що був розумний господар, коли в тих часах і тих умовинах умів дати собі раду. Його перша жена походила з Настасова. Одначе померла, мабуть, на серцеву недугу таки в Настасові. Тоді дідо оженився вдруге з Варварою Янусєвич з Вишнівчика біля Зарваниці.
Прадід по мамі, також дуже заможний міщанин, Вишневецький-Янусєвич[61] оженився був з греко-католичкою, а тому, що мешкав біля костела з чудотворною іконою Матері Божої, не хотів носити дітей-дівчат хрестити до церкви, тільки хрестив їх в костелі, і вони стали латинського обряду[62].
Варвара, жена Романа, переїхала до Винявки, якої назву австрійці чи поляки перемінили з Винявки на Хмелівку задля програної битви з повстанцями[63]. Роман мав <трьох синів, найстаршого Гавриїла, згаданого Йосифа і наймолодшого Миколая>[64], та п’ять доньок, які повидавав замуж за дуже заможних господарів, на Поділлю, а й вони мали по кілька дочок, і звідси так поширився латинський обряд, бо випадок з прадідом Янусєвичем був лише один з багатьох.
Дідо Роман став знову складати гроші на будову церкви в Заздрості. Гроші ті складав він в господарських скринях, позавивані в полотні, щоб не звертати <на це>
