Юрій Володимирович Покальчук - Паморочливий запах джунглів

І так все решта. Сексуальне життя – приватна справа! Отримав якийсь особливий кайф – радієш сам, бо радієш життю! Щасливий в коханні, в сексі – це твоє приватне. І про це не обов'язково знати світові. Тим більше, що коли довкілля знає про тебе забагато, то від цього щось втрачається, навіть у щасливому інтимному житті!

І прості правила. Це ти робиш, а цього – ніколи! Дружин своїх приятелів ти не трахєш, як би вони цього не прагнули, хоч це часто буває.

Я собі довго вибудовував свій власний кодекс. Для мене чоловіче – це внутрішня сила, непоказна мужність, сила духу і вірність слову. Коротше – справжній чоловік насамперед повинен мати власний кодекс честі і його дотримуватись. І все!

І, власне, десь тут і полягала причина отих моїх самовипробувань, коли я не боявся ризикнути і поїхати кудись у небезпеку або полізти в «місто гріха» до проституток чи до Марії з Карліто. Наспрвді все це було дуже ризиковано. І мені бувало страшно, ні, не те що страшно, але трохи моторошно.

Але значно сильніше діяло на мене бажання спізнати «гріх» і перевірити себе, чи я не боюся, чи я зможу.

І виявлялось, що я міг і одне й інше.

Але я шукав знову і знову нових пригод.

Я ловив спеціальниий кайф від небезпеки. Я вже його знав і шукав знову.

Тепер модне слово – «адреналін», то він таки в моїй крові кипів. Мабуть, так. Я тоді нічого не знав про адреналін. Але жив на лезі і на вістрі. І секс був однією із важливих складових такого життя.

А от Мерседес – це була романтична ідея! І вночі, коли я лягав спати і думав про Мерседес, в мене тепло розливалось по тілу і несамохіть вставав кінець аж до підборіддя. В якомусь анекдоті говорилося, що хочу трахатися так, що аж зуби зводить.

Мерседес до неймовірності була схожа на одну з найбільших моїх кохань – Марину, і це приводило мене просто в шал. Я не одразу це збагнув.

Я лиш відчував, зустрівши Мерседес, що знаю її дуже давно, що ми свої, що в нас ніби існує давній зв'язок. Це скидалося на якусь містику. І лиш потім я збагнув, що вона дивовижно схожа на Марину. І тому я так ошалів від неї з першої ж зустрічі.

«Зачем ви, дєвушкі, красівих любіте, одні страданія от той любві…» – співалося у відомій совковій пісні.

Людину вабить краса іншої, завжди вабить. І всі намагаються стати гарними, зараз модно казати сексапільними.

Але ж деяким щастить у цьому з народження.

Дуже гарними людьми я захоплювався тільки в дитинстві і ранній юності. Тоді мене, як і всіх, підсвідомо приваблювала насамперед зовнішність, гарна фігура, волосся, очі – такий собі банальний сексапіл. Але хотілося бачити за зовнішньою красою і красу внутрішню. Кожен на це сподівався.

Після кількох розчарувань, я поступово збагнув, що люди ці здебільшого не тільки не добрі, але й самі нещасливі у власному житті. Адже з самого дитинства батьки, родичі і друзі захоплюються гарненькою дівчинкою чи хлопчиком, вихваляють цю маленьку особистість – дивіться, яка вона гарна, і діти вже з дитсадка також тягнуться до неї. Людей вабить краса.

Але дитина ця дістає задарма, просто, сказати б, незаслужено все те, що іншому доводиться виборювати в життя і випрацьовувати, добиватись успіху і завойовувати увагу і любов інших.

Підліток уже впевнено себе почуває в колі своїх ровесників. За нинішніх часів доволі рано починає трахатись, років з тринадцяти-чотирнадцяти. Бо йому самі хочуть дати свою поцьку такі само смаркачки, а особливо часто дівчата на кілька років старші за пацана, бо такий він гарненький, от цікаво, як він трахається.

Дівчинка вередує і крутить мізки хлопчикам, які до неї ще по-дитячому залицяються. Але теж скоро віддається, бо забагато уваги, пацани зі всіх боків, є з кого вибрати, ну і – а я така крута пацанка, вже їбуся, і знаю, що таке хуй.

І на своїх ровесниць дивиться зверху вниз. Я вже все знаю, а ви ще малі сцикухи. І її мабутнє часто доволі сумне. Оце раннє знання закінчується або просто блядством, або проституцією.

А хлопчик, рано отримавши увагу і бажання дівчат, швидко перетворюється на самовпевненого і нахабнуватого юнака, який звикає, що його присутність у компанії завжди бажана і як він захоче уваги якоїсь дівчини, то так чи інакше її доб'ється, вона вже готова розставити йому ноги, тільки він притисне її десь у кутку, і так далі. Звикає трахатись без труда, і ставлення до жінки вже збочене, забагато залицятись не потрібно, самі на хер лізуть.

Життя складається у таких людей успішно до певного часу. Бо в них розвивається відчуття власної зверхності і особливості, яке на загал притаманне майже кожній людській істоті, бо кожна є неповторна і особлива. Але ж тут всі умови для розквіту махрового егоцентризму, самозакоханості і впевненості у неодмінній власній перемозі.

З часом юнацький сексапіл дещо пропадає і життя ставить питання, а хто ти, що ти можеш, який ти є насправді і що ти можеш дати іншому.

І тут починаються драми.

У молодші свої роки, коли я вчився в аспірантурі, я зустрів одного разу на вулиці молоду дівчину, дуже схожу на акторку Софі Лорен, в яку я був екранно закоханий, і