Ренделі Фрейкс - Термінатор

касету. Вона почимчикувала до кухні, де витягла з блискучого черева холодильника салат, помідори, солоні огірочки, майонез та м’ясну пасту для сандвічів. Дівчина відчинила шафу й потяглася було за хлібом, аж тут почула дивний металевий звук. Тихе пошкрябування, здавалося, лунало звідусіль. Джицджер озирнулася, але нічого підозрілого в напівтемній кухні не побачила. Видобула з горішньої полиці хліб, молоко…

Звук пролунав знову. Ближче.

Джинджер мала залізні нерви. Цікаво, звичайно, що то за звук такий? Утім, що в ньому цікавого? У вухах лунав якийсь посвист, і вона не одразу зрозуміла, що плівка в плеєрі вже давно скінчилася. Чорна тінь сахнулася від неї в темряві, і Джинджер мимоволі зойкнула. Пагслі, налякана більше за саму Джинджер, ляпнулася на кахляну підлогу й вислизнула до коридору.

— Дограєшся, Пагслі! Час тебе вже на ремені пустити! — крикнула Джинджер.

Уривчасто дихаючи, вона згадала, що не встигла витягти швейцарський сир. Нахилилася й понишпорила в холодильнику, де відшукала сир поміж джемом та горіховим маслом. Джинджер згадала про плеер й увімкнула музику. «Принс енд Революцій» заволали щосили, повернувши дівчину до звичного їй світу.

Мет лежав, заплющивши очі, і відчував, як на його обличчі виграють відблиски світла. Слабкий металевий подзвін у глибині кімнати насторожив Мета. Він розплющив очі і спочатку нічого не помітив. Потім побачив, як Від стіни відокремилась орна тінь і прямісінько над ним завис занесений для удару могутній кулак, у якому щось блиснуло. Метові очі розширилися, він скотився з ліжка за мить до того, як з подушки, на якій щойно лежала його голова, після потужного удару дощем полетіло пір’я. Погромник був трохи кремезнішим та вищим за Мета, проте рухався легко й нечутно. Лише дзеленчання металевих ланцюжків на черевиках виказувало його. «Потрапив через балкон», — подумав Мет і відскочив убік, на туалетному столикові Джинджер стояла бронзова лампа. Він хопив її, відкинув абажур, висмикнув з розетки і почав вимахувати над головою, немов бойовою сокирою.

— Гей, ти, не дратуй мене, бо вб’ю! — крикнув Мет, приховуючи переляк за хвацькістю, яка виходила не стільки від усвідомлення своєї фізичної переваги, — за цих обставин вона була вельми сумнівною, — скільки від нервового шоку.

Мет перевів погляд з блискучого леза на порожні очі нападника, і щойно той зробив крок у його бік, завдав удару всіма двомастами тридцятьма фунтами власної ваги. Удар, від якого Мет сам ледь не втратив рівноваги, припав у скроню ворогові. Нападник лише хитнувся й кинувся в атаку.

Мет знову замахнувся своєю зброєю, але Термінатор легко викинув руку вперед і стиснув Метові зап’ясток залізним каланом. Раптом кімната затанцювала перед очима в Мета: Термінатор підняв його однією рукою і жбурнув на підлогу. Мет перелетів через ліжко і гепнувся об дерев’яну шафку. Оговтавшись, він підвівся і з відчайдушним вигуком кинувся на ворога.

Джинджер відшукала сир і, гризучи стебельце селери, створювала на таці диво-вечерю із суцільних вуглеводів. Принс витонував «Давай здуріємо». Джинджер старанно підспівувала, тримаючи виделку, начё мікрофон.

Обличчя чоловіка перебувало в тіні. Він дивився на Мета скляними, немов у ляльки, очима. Термінатор націлився Метові ножем у яремну вену, а той, стиснувши руку з ножем, силкувався її відвести. Лезо складаного ножа невблаганно наближалося. Метові м’язи закам’яніли в останній спробі відкинути руку вбивці, яка опускалася з силою гідравлічного молота. «З такою фізичною силою я ще не стикався», — з жахом усвідомив Мет. Йому вдалося відсунути нападника вбік. Вістря ножа вперлося у стіну, і тієї ж миті на горлі Мета зімкнулися велетенські ручиська. «Я мушу вирватись! Мушу! Або я, або він…» — ряхтіли у свідомості Мета уривки думок. Мет щосили вгатив коліном у живіт противникові, але наткнувся на тверду перешкоду, яка невідомо звідки взялася під м’якою тканиною. Лунко хруснула колінна чашечка. Термінатор підкинув Мета вгору, неначе малу дитину, і пожбурив у скляні двері балкону. Мет упав на спину. Уламки скла посипалися в обличчя.

Проте хлопець зміг підвестися ще раз. Зламане коліно підгиналося. Він переніс вагу на іншу ногу. Потрощене тіло вкривали десятки порізів.

Термінатор спокійно спостерігав, як Мет зводиться на ноги та сяк-так перелізає через розбиті двері до кімнати. Кожен крок вимагав від нього таких зусиль, що Термінатор вже хотів вийти, щоб продовжити переслідування основного об’єкта. Але Мет завадив йому це зробити. Хлопець спромігся зібратися з силами і прожогом кинувся на вбивцю. Термінатор без жодних проблем відбив цей напад. Падаючи, Мет розбив спиною дзеркало на дверях ванної і впав на підлогу, вже не відчуваючи болю. Після останнього потужного удару його серце конвульсивно закалатало. Нелюдський тягар тиснув на груди. Мет знав: якщо він витримає цей пекельний біль, то все буде гаразд. Він не відчув, як залізні пальці здушили йому горло. І ще довго серед темряви, що оточила Мета, срібним дзвіночком лунав сміх Джинджер.

Перед тим, як вийти з кухні Джинджер поставила на тацю склянку молока, таріль з триповерховим сандвічем та поправила навушники на голові. У коридорі вона почула лункий хрускіт. Чи це їй здалося? Знову негідниця Пагслі! Проходячи повз вітальню, вона зазирнула до кімнати. Пагслі, немов кам’яна, застигла у своєму тераріумі. Можливо, то сусіди знову з я совують стосунки?

Дівчина почула слабкий стогін. Що це Мет там крадькома виробляє? Вона вирішила застукати Мета зненацька за чимось непристойним. Але двері розчинилися самі. На ноги Джинджер порснула кров та посипалося скло.

Метове тіло хтось пожбурив у двері, немов таран. Таця випала з рук Джинджер. Вона нишпорила руками в повітрі, немов сліпа. Пальці натрапили на знівечене тіло Мета. Мертвий. Немає більше її Мета.

До дверей підійшов високий чоловік і подивився на дівчину. Миттєвий аналіз зовнішності показав її відповідність прикметам об’єкта. Він витяг з кишені куртки пістолет. Пхнув двері, відчинитися яким заважало мертве тіло.

Джиндер крутнулася й кинулася навтікача по уламках товченого скла. Вона бігла коридором, не звертаючи уваги на те, що з правої ноги цебеніла кров. Термінатор зірвав із завіс залишки дверей і вийшов до коридору.

Джинджер промчала коридором зі спринтерською швидкість жадібно хапаючи ротом повітря, і підбігла до дверей вітальні тієї самої миті, коли Термінатор націлився у точку на її лівому плечі. Тваринний жах'притлумив усі її почуття. Двері! У них єдиний порятунок Джинджер. Ані Бог, ані доля — ніщо їй не допоможе! Тільки ці двері здатні сховати її від неймовірного жахіття! Дівчина вхопилася за ручку. «Дивися, покидьку, я таки втекла від тебе!» У спину їй щось вдарило, і пронизуючи наскрізь, розшматувало ліву легеню. У нескінченну мить падіння вона почула звук