Ана-Марія Еріш - Будь моєю фіктивною, Ана-Марія Еріш

Глава 13. Кір

Вже завтра буде весілля, якого так сильно чекала моя мати. Але мені було байдуже на цю подію. Насправді вона мене зовсім не цікавило. Якби все було по-справжньому, то я би провів більш тиху та спокійну церемонію. І байдуже на те, що я рок-зірка і маю відповідати якимсь там стандартам. Але все ж одну традицію я з радістю підтримував. Парубоча вечірка обов’язково має бути. Проте без стриптизерок та чогось подібного. Простий клуб, близькі друзі та крута атмосфера.

В якийсь момент я навіть подумав про те, аби порушити свою заборону, та випити алкоголю, проте тримався з останніх сил. Останнього разу ціна моєї помилки була занадто високою. Я майже все втратив. Тому і обмежився лише колою. І хоча всім було весело, та не мені. І це помітив мій брат, Денис. Він спостерігав за мною. В якийсь момент хлопець підійшов до мене.

- Бачу тобі тут так само весело, - посміхнувся він. – Ходімо, прогуляемося.

- А якщо я не хочу? – запитав я з посмішкою.

- Боюсь в тебе немає виходу, - знизав плечима брат. – Я твій гість, тому моє бажання закон.

Можливо я би і відмовився навмисно, та мені терміново було потрібно на свіже повітря. В клубі було багато людей, та ніхто навіть не помітив, як ми вийшли. Опинилися ми на набережній мого рідного Києва. Вже була перша ночі, але тут досі можна зустріти випадкових перехожих та закохані парочки. Я ж вдихнув свіже повітря, заспокоюючи думки.

- Я знав, що тобі потрібно це, - посміхнувся Денис. – Весілля вже післязавтра, навіть уявляти не хочу, що в твоїй голові.

- Я сам не розумію, - тихо відповів я.

- Чи не поспішаєш ти? – врешті сказав брат. – Якщо це лише тому, що батьки так наполягають з одруженням…

- Ні, - різко відповів я. – Я сам хочу одружитися з Євою. Це ж нічого не змінить, просто тепер вона стане моєю, а я її. Це поєднає нас перед небесами. Я ж кохаю її.

Якусь мить між нами панувала тиша. Я не знаю чому для мене було так важливо довести Денисові, що це по-справжньому. Ні, він би не розповів батькам, проте тут було щось інше. Якщо чесно, я дуже сумував за своїм старшим братом. Ми були дуже близькими раніше, а потім все змінилося.

Все змінилося, коли після розставання з Настею я поринув у свої думки. І багато алкоголю, що не давало мені спати, де у снах я був щасливим разом з нею. Тоді я закрився від усього світу, відштовхнувши близьких. Я навіть не пам’ятаю ті дні. Все було ніби в тумані. Як я тоді впорався…

- Кір, ти ж знаєш, що я твій старший брат. І що би між нами не було, та я завжди тебе підтримаю та допоможу, - раптово сказав Денис. – Просто хочу, аби ти це не забував.

- Дякую, - посміхнувся я.

Справді, для мене підтримка старшого брата зараз як ніколи була потрібна. Це має бути складний рік, який я буду удавати, що по вуха закоханий у власну дружину. І я так саме в цей момент захотів розповісти йому про все. Денис би обов’язково знайшов правильні слова. Та не варто цього все ж робити. Принаймні коли це закінчиться, то я зможу поговорити з ним. А зараз мені потрібно все тримати в таємниці.

- Мені здається ще трохи, і Єгор почне танцювати на столі, - розсміявся Денис. – Нам варто повертатися. Бо я не хочу цієї ночі розбиратися з поліцією.

- Це точно, - посміхнувся я. – Ще раз дякую, мені потрібна була ця розмова.

Він ж лише поплескав мене по спині, а потім попрямував до клубу. І хоча я не так вже й хотів повертатися туди, та все ж зробив це. А завтра моє життя зміниться. От тільки в який бік…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍