Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

• вивчення особи допитуваного;

• підбір речових доказів та інших матеріалів для пред’явлення допитуваному;

• вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

• здобуття спеціальних знань, які можуть знадобитися під час допиту;

• визначення переліку необхідних технічних засобів фіксації допиту та їх підготовку;

• визначення учасників проведення допиту;

• складання плану допиту.

Визначення кола осіб, які підлягають допиту, залежить від ряду факторів, в тому числі і від обсягу наявної у слідчого інформації. Вказівки на конкретних осіб, яким відомі певні обставини розслідуваного злочину, можуть міститися у матеріалах кримінальної справи. В інших випадках для з’ясування таких осіб слідчий може доручити органам дізнання здійснити оперативно-розшукові заходи (наприклад, опитування громадян з метою встановлення можливих свідків злочину, розшук злочинця тощо). Таку інформацію слідчий також може отримати і під час проведення інших слідчих дій у справі.

При визначенні послідовності допиту певних осіб враховують таке: яким обсягом інформації про обставини, що мають значення для розслідуваної справи, володіє особа; важливість цієї інформації на певному етапі розслідування; зацікавленість особи у кінцевому результаті розслідування; практична можливість виклику особи на допит у найкоротший строк.

Передусім бажано викликати на допит осіб, які володіють найбільшим обсягом інформації з обставин справи, не є зацікавленими у результатах розслідування та можуть цю інформацію викласти об’єктивно.

Визначення предмета допиту полягає у встановленні в конкретній кримінальній справі обставин, що можуть бути відомі допитуваному та для встановлення яких проводиться допит. Як правило, найповнішою інформацією про обставини справи володіє обвинувачений (підозрюваний). Потерпілий і свідки володіють меншою за обсягом інформацією, тому слідчий повинен визначити коло питань, з яких вони можуть бути допитані. На основі визначеного предмета допиту слідчий формулює запитання для допитуваного.

Повне та всебічне вивчення слідчим матеріалів кримінальної справи у всіх деталях є необхідною передумовою успішного проведення допиту. Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, що містяться як у протоколах слідчих дій, так і в інших документах та матеріалах справи, що дає змогу виявити існуючі прогалини, розбіжності, суперечності та своєчасно вжити заходи щодо їх усунення. В іншому разі певні обставини справи можуть залишитися невстановленими або суперечливими, що може вплинути на повноту, всебічність та об’єктивність розслідування і викликати, як правило, необхідність проведення додаткових та повторних допитів і очних ставок.

Однією із важливих підготовчих дій слідчого до допиту є вивчення особи допитуваного, яка полягає у вивченні соціально-психологічної характеристики допитуваного, рівня інтелекту, схильностей, способу життя, виховання, його характеру, темпераменту, способу мислення тощо. Вивчення особи допитуваного допомагає слідчому встановити з ним психологічний контакт, вибрати найбільш доцільні й ефективні прийоми та способи впливу на нього з метою отримання об’єктивних показань і правильно оцінити одержані показання. Обсяг вивчення особи допитуваного залежить від його процесуального становища, характеру злочину, мети допиту, можливостей слідчого та його професійних знань.

Найретельніше слідчий вивчає обвинуваченого, бо той є зацікавленою особою у справі і найменше серед інших допитуваних схильний повідомити правду. Відомості про особу обвинуваченого дають змогу слідчому спрогнозувати можливу поведінку допитуваного в тій чи іншій ситуації під час допиту і правильно вибрати той чи інший тактичний прийом. Під час вивчення особи допитуваного слідчий може залучити спеціаліста-психолога, який може допомогти слідчому визначити: особливості психічних процесів, властивостей і станів допитуваного; риси характеру; темперамент; інтелектуальні здібності; орієнтовний перелік питань, що можуть сприяти встановленню психологічного контакту.

Прогнозуючи можливу поведінку допитуваних, слідчий передбачає, що допитуваний може добросовісно помилятися стосовно певних обставин або давати неправдиві показання. В такому разі цим особам потрібно пред’явити певні докази. Тому при підготовці до допиту слідчий відбирає докази та інші матеріали, які він планує пред’явити допитуваному.

Час проведення допиту стосовно певної особи визначається слідчим виходячи з конкретної слідчої ситуації. Так, допит осіб, які можуть між собою змовитися або на яких може чинити вплив обвинувачений, слідчий повинен провести негайно. В інших випадках, наприклад, коли потерпілий перебуває у стані сильного збудження або хвилювання після вчиненого злочину, допит необхідно відкласти до заспокоєння потерпілого. При визначенні моменту проведення допиту слідчий також враховує важливість обставин, про які може повідомити допитуваний, і можливість його прибуття для допиту.

Час проведення допиту стосовно окремих категорій допитуваних визначається безпосередньо КПК України: якщо підозрюваний був затриманий або до нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а за неможливості негайного допиту — не пізніше як через 24 години після затримання (ст. 107 КПК України); допит обвинуваченого слідчий повинен провести негайно після його прибуття чи приведення і в будь-якому разі не пізніше як за добу після пред’явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК України).

Допит проводиться вдень, забороняється здійснювати його у нічний час, за винятком випадків, коли наявні обставини потребують негайного проведення допиту.

Місцем допиту є, як правило, кабінет слідчого. Крім цього, допит може бути проведений: на місці події; за місцем проживання або перебування допитуваного (ізолятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор, будинок відпочинку, санаторій тощо); за місцем роботи; у лікувальній установі (з дозволу лікаря). За місцем проживання доцільно допитувати малолітніх, осіб похилого віку, хворих. Також за місцем проживання може бути допитуваний обвинувачений після проведення у нього вдома обшуку.

Особи можуть бути викликані на допит одним із таких способів:

• повісткою по пошті або через кур’єра;

• телеграмою або телефонограмою;

• повідомленням по телефону безпосередньо особі, яка підлягає допиту;

• через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).

У повістці, телеграмі, телефонограмі повинно бути зазначено: кого і в якій якості викликають, куди, на який час та до кого необхідно прибути.

Предметом допиту при розслідуванні окремих видів злочинів можуть бути питання виробничого, технічного та спеціального характеру. Тому у цих випадках слідчому необхідно попередньо ознайомитися з відповідною довідковою літературою, проконсультуватися у спеціалістів, ознайомитися з виробничим або технологічним процесом.

Коло учасників допиту визначається слідчим, виходячи з предмета допиту, особи допитуваного, його процесуального становища та інших обставин, що стосуються майбутнього допиту. Слідчий повинен своєчасно повідомити цих осіб про час і місце допиту. Учасниками допиту можуть бути: прокурор, захисник, спеціаліст, експерт, законні представники, педагог, перекладач.

Завершальним етапом підготовки слідчого до допиту є складання плану допиту. План може бути усним або письмовим, коротким або розгорнутим. У разі розслідування нескладних одноепізодних кримінальних справ план являє собою перелік запитань, що підлягають встановленню. У багатоепізодних, складних справах складається детальний план у вигляді таблиці. У першому стовпці зазначаються обставини, що підлягають встановленню