Prosto Chelovecek - Charmed.Rebirth Of A Legend.Part 1., Prosto Chelovecek

ГЛАВА 23. НАЗАД У ЧАСІ.

Коул тримав у руках спис, обережно повертаючи його, спостерігаючи, як світло заломлюється на його вістрі.
— Ось він, — сказав він. — Ми маємо нову зброю проти демонів. А ще ось ця сокира.

Фібі повільно провела рукою по чолу, похитнувшись.
— Фібі? — Коул відразу опинився поруч, підтримуючи її.
— Начебто все гаразд, — відказала вона, але її голос тремтів.

Пайпер підійшла ближче, помітивши червону пляму, що з’явилася на рукаві сестри.
— Фібс… У тебе кров! Лео, ти її точно зцілив?

Світлоносець присів поруч, обережно відгорнувши тканину. З рани на плечі все ще сочилася кров.
— Але ж я… — він простягнув руку, намагаючись знову вилікувати її, але світло, що зазвичай зцілювало, не діяло. — Це неможливо…

Леон, старійшина, що стояв неподалік, перевів погляд на Коулову сокиру.
— Що ти казав про нову зброю?

Коул передав йому сокиру, і Леон уважно її розглянув.
— Все ще гірше, ніж я думав… Це сокира єгипетського демона Гнолла. На неї накладене закляття, а її лезо просякнуте древньою отрутою.
— І саме тому Фібі не зцілюється? — уточнила Пайпер.
— Саме так, — підтвердив Леон.
— То що ж робити? — запитала Пейдж. — Сидіти й чекати, поки вона…
— Ні! — перебила Пайпер.

Леон склав руки за спиною.
— Вихід є. Ви повинні повернутися назад у часі, до моменту, коли Гнолл запустив сокиру. Якщо ви завадите цьому — отрута зникне.
— І як нам це зробити? — Коул схрестив руки на грудях.
— Я допоможу, — відповів Леон і дістав золотий кишеньковий годинник.

Тим часом Фібі похитнулася ще більше, а потім зненацька втратила свідомість. Коул встиг підхопити її й акуратно поклав на диван.
— В неї сильний жар… — прошепотіла Пайпер, притискаючи долоню до чола сестри. — Фібс, тримайся, ми не дамо тобі померти!

Леон налив у невелику чашу темно-зелений напій.
— Це сповільнить отруту, але ненадовго. Вам потрібно поспішати.

Він підняв годинник і повернувся до них.
— Всі візьміться за ланцюжок. Я прокручу стрілку тричі.

Чародійки, Лео і Коул взялися за ланцюжок. Леон прокрутив стрілку раз… двічі… тричі…

Світло навколо них затьмарилось, кімната зникла, і раптом вони вже стояли позаду величної піраміди.
— О, знову тут, — зітхнула Пейдж, роздивляючись знайомий краєвид.
— Чуєте? — Прю насторожилася.

Попереду, біля входу до піраміди, було чути голоси.
— Давайте подивимося, що відбувається, — запропонувала Пайпер, і вони рушили вперед.
Вони обійшли піраміду, і перед ними відкрилася знайома сцена: Дін і Сем стояли перед величезним кам’яним Сфінксом, що нахилив голову до них.
— Щоб потрапити всередину, — гримів його голос, — треба відгадати мою загадку.
— Він запитує про людину, — прошепотіла Пайпер.
— А якщо не відповісти? — запитала Пейдж.
— Сем загине, — тихо сказала Прю.
Сфінкс нахилився над Семом, його лапи здійняли хмару пилу.
— Ти не відповів! — загарчав він.
— Стій! — крикнула Пайпер. — Я знаю відповідь!

Сфінкс повернув голову до неї.
— Людина. Вранці свого життя вона повзає на чотирьох, вдень ходить на двох, а ввечері спирається на посох.

Сфінкс заревів і, наче піщана буря, розсипався в повітрі.
— Вхід вільний, — сказала Пайпер і рушила всередину.

Чародійки кинули один на одного швидкий погляд.
— Це наш шанс, — тихо сказав Коул.

Вони зайшли слідом, крадькома.

За колоною, напівсхований у тінях, стояв Гнолл. Його червоні очі блиснули, і він нечутно ступив вперед, прямувавши прямо до того самого моменту, який міг змінити все.
— Ось він, — прошепотів Коул. — Тепер ми знаємо, що робити…

Леон стояв біля Фібі, тримаючи в руках чашу з темним настоєм. Він обережно підніс її до губ відьми.
— Пий, це трохи зупинить кровотечу, — сказав він, його голос був спокійний, але в очах світилася тривога.
Фібі зробила ковток, і рідина обпекла її горло. Вона здригнулася, а потім її тіло охопив сильний жар. Вона гарячково озирнулася, намагаючись зібратися з думками.
— Як там мої сестри? — ледь чутно прошепотіла вона, вдивляючись у Леона.
— Вони зроблять усе можливе, щоб урятувати тебе, — запевнив її старійшина, сідаючи поруч.

Фібі намагалася триматися, але жар ставав нестерпним.
— Вони повинні… — її голос затремтів, а перед очима потемніло.

Тим часом у минулому…
Чародійки разом з Коулом просувалися темними коридорами піраміди.
— Ми повинні поквапитися, — нервово сказала Пайпер. — Якщо ми не зупинимо Гнолла зараз, Фібі…
— Вона виживе, — твердо відповіла Прю. — Ми цього не допустимо.

Вони підійшли до масивних кам’яних дверей, за якими, судячи з глухого відлуння, був Гнолл.
— Він там, — пошепки сказала Прю.
— Може, напасти зараз? Він не очікує… — її погляд спалахнув рішучістю.

Але перш ніж вони встигли щось зробити, двері різко розчинилися, і Гнолл кинувся всередину зали.

— Чорт! — Коул одразу ж перемістився за ним.
— За ним! — крикнула Пайпер.

Вони вбігли в похмуре приміщення, де високі кам’яні стіни відкидали примарні тіні у світлі факелів. Гнолл стояв посеред зали, міцно стискаючи в руках свою сокиру.

Пайпер підняла руку, направляючи на нього розряд енергії.
— Подивимось, як тобі це сподобається!

Яскравий вибух вдарив у демона, але він підняв сокиру – магія розбилася об неї, як хвиля об скелю.
— Ха! — зареготав Гнолл. — Ви дурненькі відьми! Я невразливий до ваших жалюгідних чар!

Він підняв руку, цілитись у сестер.
— Спис! — заревів демон.
Але раптом з-за дверей пролунав знайомий голос:
— Агов! Не смій чіпати нашу сестру!

Гнолл різко озирнувся і побачив… ще одних Зачарованих.
— Що за...?! — його очі звузилися.

Не роздумуючи, він розмахнувся і запустив свою сокиру прямо в бік Фібі.
— Сокира! — вигукнула Пейдж, простягнувши руку.

І раптом зброя, що летіла до неї, замерехтіла яскравим світлом і зникла… з’явившись у долонях Пейдж.
— Ого… — вона здивовано подивилася на неї.

Фібі розширила очі.
— Хто ви?
— Фібс, — відповіла Пайпер, відчуваючи, як її голос ледь не зривається. — Довго пояснювати.
А в цей момент Коул, скориставшись замішанням, перемістився просто до Списа.
— Ти програв! — гаркнув він, схопивши його і миттєво з’явившись поряд з Гноллом.

Демон розвернувся, заносячи руку для удару, але було запізно.
— Це тобі за Фібі! — Коул з усією силою встромив Списа в серце демона.

Гнолл завив, падаючи на коліна. Його тіло затремтіло, а потім охопило яскраве зелене полум’я. Демон закричав востаннє, і його вигляд розчинився у вогняній бурі.

Усе навколо них затремтіло… 
Раптом піраміда зникла, і вони знову опинилися у Школі Магії.

Фібі сиділа на дивані, загорнута в теплу ковдру, попиваючи чай. Поруч стояв Леон, який уважно на неї дивився.
— Фібс! — до неї підбігли сестри.
— Слава Богу, ти жива! — Пайпер обійняла її так сильно, що Фібі навіть здивовано підняла брови.
— А що, власне, сталося? — запитала вона, мружачись. — І де ви всі пропадали?
— Знову подорожі в часі, — сказала Пайпер, обережно сідаючи поряд.

Фібі схрестила руки на грудях.
— І без мене?!
— Ти ж сама казала, що ненавидиш мумій, — піддражнила її Пейдж. — А ми були саме там, де їх було повно.

Фібі здригнулася.
— Бррр… добре, що мене там не було.

Вона знову сьорбнула чаю, а потім з цікавістю подивилася на сестер.
— Отже, де ви були і як усе пройшло?

Пайпер обмінялася поглядами з Прю і Пейдж.
— Фібс… це довго пояснювати.

Фібі розсміялася.
— Десь я це вже чула, сестричко!