Ігор Коляда - Квітка Цісик, Ігор Коляда

Біскуп. На жаль, ця платівка зараз є хіба що в колекціях поціновувачів. З поваги до імені Квітки Цісик її збираються перевидати українські пластуни. Вважається, що цей запис був зроблений на зламі 1969—1970 років, однак існує свідчення, що зробили його значно пізніше. Відомо це зі статті Орисі Трач, яка була надрукована в часописі «Український щотижневик» від 8 травня 2011 року, в якому авторка надає раніше невідомі факти: «Усі в Україні та за її межами знають про два найбільш продавані та найбільш улюблені альбоми Квітки Цісик: «Квітка» і «Два кольори». Але є і більш ранній альбом, довгограюча платівка 1972 року, її назва «Ivanku and other favorite songs of young Ukrainians» («Іванку та інші улюблені пісні молодих українців» (Midney label). На зворотній стороні обкладинки до альбому написано: Оркестр і співаки Ірини Біскуп за участю Квітки Цісик. Вокальна гармонія: Галина Козак і Мирослав Махмет, англійський текст: Юрій Турчин. Продукція, організація і проведення BVM. Виробництво і розповсюдження Midney Music Ко (ІМТ). Фото на обкладинці: BVM. Дизайн обкладинки: Т. Шепко. Midney, Stereo — P-0102.». Деякі із пісень записані двома мовами — українською та англійською (тексти Юрія Турчина). Частину пісень Квітка повторно запише у пізніших альбомах. Незважаючи на те що на обкладинці не зазначено дати запису і надходження у продаж, люди, які брали участь у підготовці до видання альбому, стверджують що це був 1972 рік, та все ж залишаються свідчення про вихід альбому «Іванку» в 1970 році. Цікаво, що за переказами на обкладинці альбому розмістили юнацьке фото саме молодої Квітослави Цісик.

Очевидиця тих подій і безпосередня учасниця запису платівки Галина Козак з Філадельфії, яку з ініціативи Володимира Старосольського (Vaidimir) було запрошено для участі у записі цього альбому, пригадує: «Студія була орендована на обмежений час. Коли я приїхала, нас познайомили і ми одразу почали працювати (Квітка була міс Союзівкою того року, тому в особливому представленні не було потреби). Вона була професіоналкою. Здається, одного разу було певне розходження в думках, але Квітка погодилась працювати за сценарієм. Я не пам’ятаю, чи була тоді в студії Ірена Біскуп. Я і Квітка були в навушниках і у окремих звуконепроникних скляних кабінах, щоб ми бачили одна одну. Один із треків ми виконали кілька разів, так, щоб Квітка також наспівала гармонію до свого голосу. Мій голос також був для гармонії і надання текстури. Ми наспівали одну пісню за іншою. Квітка була дуже симпатичною, зосередженою і рішучою. Вона попросила працювати без перерв. Ми працювали, доки наш час не закінчився, нам сказали «бувайте», і я пішла на поїзд... Мені заплатили копією альбому». Інший очевидець тих подій Юрій Турчин, власник і оператор «Wheat sheaf Productions» в Roselley Нью-Джерсі, пригадує: «Багато спогадів про цей альбом. Мені було 19. Квітці — 16 років. Пані Біскуп була соціальним директором (грала на акордеоні і співала) на Suzy-Q підчас керівництва закладом пана Вальтер Kwas. Того літа я працював помічником офціанта. Квітка з батьками були присутніми як гості. Я брав участь у джем-сейшинах по вихідних. Квітка, як виявилось, теж приєдналась. Я почув, як вона співає. Це було неначе ангел відкрив уста, щоб щось сказати, а вийшла музика. Тоді ми зустрілись, і я запропонував їй співати. Ми були нерозлучні після цього. Біскуп хотіла записати альбом і найняла для цього продюсера-аранжувальника. Альбом був записаний в його студії в Прінстоні. Квітка заспівала мелодії чудово, ще до того, як натренувала голос у Меннському коледжі в Нью-Йорку роками пізніше. Репертуар був вибраний або Біскуп, або продюсером, мені дали завдання написати англійські тексти до пісень. Не пригадую, чи до всіх пісень були англійські тексти. Задумом був «кросовер», якщо я усе правильно зрозумів... Цей продюсер дав Квітці портфель як винагороду. Я не отримав нічого. Немає контракту, відповідно, немає можливості подати до суду, ми ж не знали тоді про такі речі. Я був навпроти хлопця у студії, і він не давав мені змоги про що-небудь запитати. А Квітка нічого не сказала. Просто заспівала так прекрасно. Це був найкращий український альбом із всіх раніше записаних. Звичайно ж, вона зробила багато відоміших речей після... Я написав англійські тексти для альбому уночі, перед початком записів. Не лягав спати цілу ніч, вивчав тексти з різних джерел і написи на обкладинці до платівки, для натхнення. Не знаю як, але я це зробив. Не було жодних поправок в тексті. Продюсер подарував Квітці шкіряний портфель, як оплату за запис вокалу. Усі були дуже вдячні. Я був шокований. Звичайно, в ретроспективі, цей досвід був для неї сходинкою до багато більших речей».

Упродовж 1971 року Квітка активно виступала на сцені разом з татком Володимиром і сестрою Марією (яка вже стала відомою піаністкою високого рівня, давала уроки в Карнеґі-холі й акомпанувала відомим співакам). Але після його кончини постала потреба заробляти на життя та навчання, а стипендію у розмірі 400 доларів, яку отримувала Кейсі, навіть, частково не могла покрити сімейні витрати. Тому довелося працювати. Відповідальність, яку Квітка відчувала перед батьками та її природними здібностями, не дозволила молодій співачці назавжди покинути вокальне ремесло і податись у пошуках іншої професії. Аби тримати удари долі, не схибити із власного шляху, не зрадити собі, не осоромити покійного батька, який подарував їй шанс жити у вільному світі, — за мистецтво дівчина трималася, як за останню волосинку надії, плекаючи сподівання з часом повернутись до оперної діяльності. Трималася скільки вистачало духу. Невдовзі Квітослава знайшла роботу і вже виступає в клубах Нью-Йорка. Її унікальний спів одразу став виділятися серед одноманітності виконавців. Збирає свої перші «зали» та отримує перших «фанатів». Вона з її природними можливостями цілком ймовірно могла стати популярною сівачкою, та тендітна Квітка не любила виступати перед великими аудиторіями, а контингент клубів не зовсім її подобався, досить швидко її почав дратувати сам репертуар який необхідно було виконувати, тому вона відмовляється від такої перспективи та поступово припиняє свої клубні виступи, вислизаючи зі світу вечірніх клубів, зосереджується на студійних записах, опиняючись у більш лагідному для виконавця середовищі.

Квітка ще з початку 1970-х років записує свої треки для Радіо «Свобода» (багато разів співала оригінальні мелодії Юрія Турчина), невтомливо надсилаючи свої записи американським продюсерам для прослуховування. У цих безперервних спробах їй допомагає Юрій Денисенко, який на той час працює ді-джеєм на радіостанції, і під опікою якого Квітка робить свої перші кроки у світ студійної музики. Це, зрештою, принесло свої позитивні результати.

У США, в період середини 1960-х — початку 70-х років, з розвитком музичної індустрії та шоу-бізнесу, у діалозі культур середини XX ст. новим подихом стає джазова, рок- і поп-музика, розвиток телебачення, що передає пульс, світовідчуття