Ян Фей - Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей

.

Брандо знову заговорив. Його погляд повільно прокотився по всіх у повітрі, включаючи нового графа Яньбао. Інша сторона стояла разом із саасальдійцями, і його тіло було благословенне магічним блиском Літаючого заклинання.

Його погляд упав на чоловіка, і він ледь чутно відповів: Барон Даль, молодший брат графа Яньбао, я чув, що ви просто нікчема, який пристрастився до вина та жінок. Я не очікувала, що Сутінковий Дракон знайде вас за допомогою . Я не думаю, що ви заслуговуєте на це кільце Крайта. Для макета Еруїна Сутінковий Дракон дійсно доклав багато зусиль.

Замовкни, заревів барон Даль, я граф Яньбао, мій клятий брат щойно вкрав те, що спочатку належало мені.

Але Брандо полінувався звернути на нього увагу, і перевів погляд прямо на інший бік, де плавали Срібні Народні Чарівники, Звичайно, є ще Саасальдійці, благородні Срібні Люди минулого, але сьогодні їм випало стати лакеями Сутінкового Дракона. Так ось як саасальдський чарівник і Володимир Великий відтворили колишню славу бугів?

—

Яке посміховисько —

.

На полі бою стояла тиша.

.

Майже у всіх ауїнських вельмож, які брали участь у цій війні, в цей момент змінився вираз обличчя. Після короткого мовчання зчинився гучний переполох.

ó , —

Всі дивилися один на одного, і у всіх був погляд жаху. Навіть якщо вони були готові повірити, що граф Тонігель бреше, все, що було перед ними — ці жахливі чудовиська, — всі вказували на таку правду, що вони не хотіли визнавати.

.

Всі затремтіли. Хоча вони наважилися взяти участь у повстанні з метою повалення королівської сім'ї Ковардо, вони ніколи не збожеволіли і приєдналися до єретиків або навіть до Сутінкового дракона.

.

Цивілізація і руйнування, порядок і хаос ніколи не можуть бути на одному боці.

Як таке може бути

Ці прокляті королівські особи, прокляті герцоги Гринуари, прокляті північні вельможі, вони брехали нам!

Як же так, невже Сутінковий Дракон знову прийде? Ні, я ще не хочу вмирати!

, —

Досить, смертний —

.

З неба долинув громовий звук. Холліс не міг не насупитися. Незважаючи на те, що угода з Сутінковим Драконом була взаємовигідною, це все одно була пляма, яку неможливо було відіпрати. Він не розумів, про що думають чарівник Саарсаар і Володимир Великий, але як член Саарсаарського альянсу він повинен був захищати інтереси цього союзу.

Що його шокувало, так це те, що ця людина насправді знала угоду за їхніми спинами, як свої п'ять пальців, і навіть згадала, що графа Яньбао підтримують і . Той проклятий барон Даль також пообіцяв йому, що ніхто не зможе впізнати його особистість. Ціна, яку Саасальди повинні були заплатити за це, полягала в тому, щонайбільше, втручання в роботу світу смертних без дозволу.

.

Втручання в роботу світу смертних і змова з Сутінковим Драконом було злочином, який міг легко розпізнати навіть така маленька фігура, як Холліс.

, ó .

Вперше Срібний Чарівник мав намір убити. Він підсвідомо відчував, що ці люди більше не зможуть жити. Найкраще було б використати магію, щоб зрівняти з землею весь Тонігель.

Подумавши про це, він холодно сказав: Здається, ви не дуже добре нас знаєте. Ви повинні розуміти, що те, що ви зараз говорите, буде причиною того, що ця земля буде похована разом з вами.

!

Звичайно, я вас знаю. Брандо відповів: «Сволоти Саасальдів, це не перший раз, коли ви вбиваєте місто у Вонде. У Сілвер-Бей, на рівнинах Рор'є, на Білій горі, як я можу не зрозуміти, про що ви думаєте у своїх серцях? Люди, які сьогодні стали свідками всього цього тут, напевно, будуть перетворені на попіл під вашими чарами.

.

Його недомовленість викликала обурення серед дворян. Обличчя у всіх зблідло. Багато хто згадав про силу бугів лише через тисячу років, але забув про байдужість цих чарівників.

.

Деякі люди почали відчувати слабкість у колінах і були готові до втечі. В одну мить решта дворян на полі бою скоротилася на третину.

ó .

Але жителі Тонігеля не покинули його.

.

Вони не могли виїхати. Це була їхня батьківщина, де вони народилися і виросли. Якби їхня батьківщина була знищена, все, що вони несли на цій землі, також перетворилося б на бульбашки.

У них були свої сім'ї, родичі, друзі, і все перетворювалося на попіл.

Замість того, щоб тікати, краще залишитися і зіткнутися з цим.

. ó ,

Принаймні їхній пан все ще був тут. Якби мешканці Тонігеля втратили все, принаймні у них залишилася б єдина довіра в їхніх серцях. Вони щиро вірили, що їхній володар приведе їх до перемоги.

.

Погляди всіх були прикуті до молодого графа посеред поля бою.

?

Що ж до тих, хто врятувався, то в їхніх очах була лише зневага і навіть презирство. Невже ці бідолашні створіння думали, що зможуть далеко втекти?

?

Холліс був приголомшений словами Брандо. Хоча це правда, що Саасальди ніколи не ставили смертних в очі, коли вони почали різанину на рівнинах Рор'є та Білій горі?

Це був відвертий наклеп, гаразд?

Звичайно, якби він знав, що Брандо перекладає на них провину за те, що вони збираються робити в майбутньому, він, ймовірно, блював би кров'ю від гніву. Чи був хтось, хто був би таким нерозумним? Це було те, чого ще не сталося, гаразд?

Однак Брандо не мав наміру напоумляти цих людей.

.

Тому що деякі люди взагалі не були гідні розуму.

Не говоріть з ними більше дурниць, лорд Холліс. Барон Даль теж тремтів від гніву. Він уявляв собі всілякі сцени, коли стикався віч-на-віч з легендарним графом. Так само, як і будь-який лиходій, він неодмінно хотів розтоптати цього легендарного героя.

,

Особливо, коли він дізнався, що інша сторона здобула прихильність принцеси Грифіни, легендарну перлину короля Оберга Сьомого і гордість королівства. Це викликало у нього ще більшу ревнощі.

.

Можна сказати, що він ненавидів усіх на світі. У плані успадкування графської влади він не зміг конкурувати з братом. Він не міг увійти до вищих кіл політичного кола королівства. Якби не його унікальні обставини, він боявся, що до кінця життя буде невдахою, прихованою в тіні інших.

Такий досвід змусив його неприродно ненавидіти будь-яку успішну людину в світі, і легендарний «щасливий» граф не став винятком.

Але він ніколи не думав, що граф поводитиметься як пророк і шарлатан перед усіма після того, як зустрівся з графом лише один раз, прямо здерши