Поліна Креп - Випадкова наречена, Поліна Креп

Присуваюсь до дівчини впритул і обіймаю за плечі. Оля притуляється до мого плеча і закриває обличчя руками. Відчуваю, як здригається її тоненьке тіло.

– Коли?

– Чотири місяці тому. Він… йому вже краще. Лікарі обіцяють, що він ходитиме. Але… – дівчина схлипує і затримує дихання, намагаючись впоратися з емоціями. Притискаю її до себе міцніше. – Я подумала, що йому теж сподобався б цей вид… Але він зараз у лікарні, а я тут…

– Ч-ч-ч, тихо-тихо… – шепочу їй у шовковисту маківку. - Ти дуже любиш свого брата.

– Так, – Оля тягнеться до келиха з водою.

Відсуваюсь трохи, щоб їй було зручно рухатися.

– Вибач, у тебе своє горе. А тут я. Не знаю, що на мене найшло, – Оля витирає очі серветкою. – Весь цей час я трималася і просто робила, що необхідно. Але сьогодні… Знаєш, ці покупки, салони, ресторан нереальний. Я ніби потрапила в інше життя, де все добре, і…

– Ти просто трохи розслабилася, Олю. Це нормально. З братом зараз усе гаразд? Костя, якщо не помиляюся?

– Так. Ми заїжджали до нього з Міланою.

Відчуваю, як у голові перестає довбати дятел. Виявляється, він із вчорашнього дня засів там із запитанням: хто такий Костя? Хто? Хто? Хто?

Значить не хлопець і не наречений. Так, логічно. Хто посягне на цей ходячий суповий набір? Хоча, маю визнати, Мілана непогано впоралася. Мишкою Олю вже не назвеш. Їй би ще трохи м'яска набрати на свої кісточки.

– Розкажеш, як ви провели день? Тільки… у тебе тут туш, – торкаюся вологої щоки. Дівчина здригається і відсовується, випрямляє спину.

– Я на хвилинку, – смикає піджачок і оглядається.

– За барною стійкою праворуч.

– Спасибі. Я зараз.

Проводжу дівчину поглядом. Вона оминає столики, йде вздовж бару. Періодично її закривають пишне листя у високих діжках. За одним із них помічаю чоловічу постать. Дорогий костюм, постава дворецького, волосся з сивиною… Та невже?

Оля поспішає до нього, вони обіймаються. Чоловік тримає Олю за талію, зазирає у вічі. Вона мотає головою, потім киває і йде до вбиральні, а я підриваюсь на ноги, мало не перекинувши стіл.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно