Олексій Миколайович Толстой - Аеліта

Наставав строк, і молодий народ скидав володарів і захоплював місто. Світло цивілізації на деякий час завмирало. Та минав час, і воно спалахувало з новою силою, збагачене свіжою кров’ю переможців. Минали століття, і знову орди кочівників нависали хмарою над вічним містом.

Першими засновниками міста Ста Золотих Воріт були африканські негри племені Земзе. Вони вважали себе молодшою гілкою чорної раси, яка в сиву давнину населяла велетенський материк Гвандана, що загинув у хвилях Тихого океану. Вцілілі рештки чорної раси роздрібнилися на дуже багато племен. Чимало їх здичавіло і виродилося. Та все ж в крові негрів жила пам’ять про велике минуле.

Люди Земзе були високі і мали велетенську силу. І ще мали вони одну незвичайну властивість: на відстані вони могли відчувати природу і форму речей, подібно до того, як магніт відчуває наявність іншого магніту. Цю властивість вони розвинули, коли жили в темних печерах тропічних лісів.

Рятуючись від отруйної мухи гох, плем’я Земзе вийшло з лісів і посувалося на захід, поки не натрапило на місцевість, придатну для життя. Це було пагористе плоскогір’я, яке омивали дві величезні річки.

Тут було багато плодів і дичини, в горах — золото, олово та мідь. Ліси, пагорби і тихі річки були гарні, тут не знали згубних пропасниць.

Люди Земзе спорудили стіну для захисту від диких звірів і склали з каміння високу піраміду на знак того, що це місце надійне.

Зверху піраміди вони поставили стовп з пучком пір’я птаха клітлі, покровителя племені, який рятував їх у дорозі від мухи гох. Вожді Земзе прикрашали голови пір’ям і брали собі імена птахів.

На захід од плоскогір’я бродили червоношкірі племена. Люди Земзе нападали на них, захоплювали полонених і примушували їх орати землю, будувати житло, добувати руду й золото. Слава про місто поширювалася далеко на захід, і воно вселяло страх червоношкірим, бо люди Земзе були сильні, вміли вгадувати думки ворога і вбивати з далекої відстані, кидаючи зігнутий шмат дерева. У човнах з кори дерев вони плавали по широких річках і збирали з червоношкірих данину.

Нащадки Земзе прикрасили місто круглими камінними спорудами під очеретяними дахами. Вони ткали пречудовий одяг з вовни і вміли записувати думки за допомогою зображення предметів, — це знання вони винесли в глибинах пам’яті як давній спогад зниклої цивілізації.

Минули століття. І ось на заході появився великий вождь червоних. Його звали Уру. Він народився в місті, але ще юнаком пішов у степи до мисливців і кочівників. Він зібрав безліч воїнів і подався завойовувати місто.

Нащадки Земзе вжили для захисту всі знання: поражали ворогів вогнем, насилали на них скажених буйволів, розсікали їх бумерангами,[9] що летіли, як блискавка. Проте червоношкірі були сильні жадібністю і чисельністю. Вони захопили місто і пограбували його. Уру проголосив себе вождем світу. Він звелів червоним воїнам взяти собі дівчат Земзе. Рештки переможених, що ховалися в лісах, повернулися в місто і почали служити переможцям.

Червоні засвоїли знання, звичаї і мистецтва Земзе. Воєначальники династії Уру розширили володіння, на заході вони знищили кочівників і на рубежах Тихого океану спорудили піраміди з землі та каміння. На сході вони витісняли негрів. На берегах Нігера і Конго, на скелястому узбережжі Середземного моря, яке плескалося там, де тепер пустиня Сахара, вони заклали міцні фортеці. Це був час воєн та будов. Земля Земзе звалася тоді — Хама-ган.

Місто обгородили новою стіною, і в ній зробили сто воріт, обкладених золотими листами. Народи всього світу сходилися туди, приваблювані пожадливістю і цікавістю. Серед безлічі племен, які вешталися по його базарах, напинали намети під його стінами, з’явилися ще досі не бачені люди. Вони були оливково-смагляві, з довгими палаючими очима і схожими на дзьоб носами. Вони були розумні і хитрі. Ніхто не пам’ятав, як вони ввійшли в місто. Та ось віджило не більше як одне покоління, і наука й торгівля міста Ста Золотих Воріт опинилася в руках цього нечисленного племені. Вони називали себе «сини Аама».

Наймудріші сини Аама прочитали древні написи Земзе і почали розвивати в собі здатність бачити суть речей. Вони збудували підземний храм Сплячої Голови Негра і почали залучати до себе людей, ворожили, передбачаючи долю, і показували віруючим тіні померлих.

Багатством і силою знань Сини Аама проникли до управління країною. Вони залучили на свій бік багато племен і підняли одночасно на околицях Землі і в самому місті повстання за нову віру. В кривавій боротьбі загинула династія Уру. Сини Аама захопили владу.

В цей давній час стався перший поштовх Землі. У багатьох місцях серед гір вирвалося полум’я, і попелом за-тягло небо. Великі простори на півдні атлантичного материка опустилися в океан. На півночі піднялися з морського дна скелясті острови і з’єдналися з сушею: так утворилися обриси європейської рівнини.

Всю силу влади Сини Аама спрямовували на створення культури серед безлічі племен, які колись підкорила династія Уру і які потім одпали. Та сини Аама не любили війни. Вони споряджали кораблі, прикрашені Головою Сплячого Негра, навантажували їх прянощами, тканинами, золотом і слоновою кісткою. Вони торгували і лікували замовляннями та заклинаннями хворих та покалічених. Для збереження свого храму вони зводили в кожній країні великий будинок, схожий на піраміду, і туди переносили Голову Сплячого. Якщо народ бунтував проти чужинців, з корабля сходив загін червоношкірих, закутих у бронзу, з щитами, оздобленими пір’ям, у високих шоломах, що наводили жах.

Так знову поширювались і зміцнювалися володіння стародавньої землі Земзе. Тепер її називали Атлантидою. Торгові кораблі Атлантів плавали на схід, до Індії, де ще панувала чорна раса. На східному узбережжі Азії вони вперше побачили велетнів з жовтими плескуватими обличчями. Ці люди жбурляли каміння в їхні кораблі.

Культ Сплячої Голови був доступний усім — це було найголовніше знаряддя сили і влади, проте смисл, внутрішній зміст культу берегли у величезній таємниці. Атланти вирощували зерно мудрості Земзе, були ще на самому початку того шляху, який привів до загибелі всю расу.