Марі Кондо - Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

часто навідуються гості, але в цьому немає ніякої необхідності, якщо гості залишаються на ночівлю лише раз чи два на рік. Якщо вам справді потрібен комплект, ви можете взяти його напрокат. Це альтернатива, яку я рекомендую. Постільна білизна, яка нескінченно довго лежить у комоді, часто має такий неприємний запах, і ви б усе одно не дали її гостям. Понюхайте й переконайтеся самі.

Косметичні зразки, що зберігаються для подорожей

Чи маєте ви колекцію косметичних зразків, які вже більше року лежать у вашому домі без діла? Багато людей зберігають їх для подорожей, але ніколи так і не беруть із собою. Я зв’язувалася з кількома косметичними виробниками й цікавилася терміном придатності таких товарів. Відповіді були різними. Для деяких зразків він становить кілька тижнів, для інших – цілий рік. Коли кількість умісту мала, що й характерно для косметичних зразків, то якість псується швидше. А користуватися непридатною косметикою на курорті, від якого ви б мали отримувати задоволення, – не надто розумно.

Модні товари для здоров’я

Пояси для схуднення, скляні пляшечки для змішування ефірних олій, якийсь особливий соковитискач, тренажер для схуднення, який імітує рухи коня під час верхової їзди, – здається марнотратством викинути такі дорогі речі, які ви придбали через Інтернет, але якими так і не користувалися як слід. Повірте, я вас чудово розумію. Але ви можете їх відпустити. Радість, яку ви відчували під час купування цих речей, – ось що має значення. Висловіть свою вдячність за їхній внесок у ваше життя, кажучи: «Дякую за той ентузіазм, який ви мені дали, коли я вас купувала» або «Дякую, що допомогли підтягнути мою фізичну форму». А тоді можете позбутися їх з упевненістю, що ви покращили стан свого здоров’я завдяки цим товарам.

Безкоштовні новинки

Серветка для екранів мобільних телефонів, що йшла «в подарунок» до пляшки пива, ручка з назвою вашого навчального закладу, віяло, яке вам вручили на якомусь заході, талісман, що йшов разом із пляшкою солодкого напою, набір пластмасових горнят, який ви виграли в лотерею, кухлі з логотипом пивної компанії, відривні аркуші з назвою фармацевтичної компанії, тека з п’ятьма аркушами промокального паперу, рекламний календар (досі запакований), кишеньковий календар (яким ще досі ніхто не користується, хоча минуло вже півроку). Ці речі не дадуть вам радості. Викиньте їх без будь-яких роздумів.

Милі речі: дім ваших батьків – не склад для ваших сувенірів

Тепер, коли ви впорядкували свій одяг, книжки, документи та комоно, настав час взятися за останню категорію – речі, які мають сентиментальну цінність. Я залишила їх на кінець, тому що ці речі найскладніше викинути. Як зрозуміло з самої назви, сувенір – це згадка про той час, коли ця річ подарувала нам радість. Думка викинути його породжує страх, що ми втратимо ці безцінні спогади разом із ним. Але не варто хвилюватися. По-справжньому дорогі спогади ніколи не зникнуть, навіть якщо ви викинете предмети, пов’язані з ними. Подумайте про своє майбутнє: чи варто зберігати пам’ятки про події, про які ми можемо забути? Ми живемо зараз. Не важливо, яким було наше минуле, ми не можемо там залишатися. Радість та ентузіазм, які ми відчуваємо зараз, мають набагато більше значення. Тому ще раз: найкращий спосіб вирішити, чи залишати річ, – узяти її та запитати себе, чи дає вона мені радість.

Дозвольте розповісти про мою клієнтку, яку я називатиму «А». Їй було тридцять років, вона мала двох дітей, а вся сім’я складалася з п’ятьох людей. Коли я прийшла до неї на наше друге заняття, було очевидно, що кількість речей у її домі зменшилася. «Ви справді добре попрацювали, – сказала я. – Схоже, ви позбулися тридцяти пакетів непотребу». Задоволена, вона відповіла: «Так, це правда! Я відправила всі свої сувеніри до мами».

Я не могла повірити своїм вухам. Вона скористалася методом «відправ увесь непотріб батькам». Коли я тільки починала займатися своїм бізнесом, то думала, що відправляти речі «додому» могли тільки ті люди, які були родом із великих сімей у сільській місцевості. Багато моїх клієнток були самотніми жінками чи молодими матерями, які жили в Токіо. Коли вони питали мого дозволу відіслати свої речі до будинку батьків, я казала: «Звичайно, але за одної умови – ви зробите це прямо зараз». Я не замислювалася про це до того часу, поки моя клієнтура не почала включати людей з сільської місцевості. Коли я побачила, у якому стані будинки батьків, то була змушена взяти свої необдумані слова назад.

Тепер я розумію, що людям, у яких є зручне місце, куди вони можуть відіслати речі, наприклад будинок батьків, насправді не дуже поталанило. Навіть якщо будинок великий і має багато кімнат, він не є якимось четвертим виміром, що безкінечно розширяється. Люди ніколи не забирають коробки, які відправляють «додому». Їх навіть ніхто не відкриває.

Але повернімося до моєї розповіді. Через деякий час мама А почала брати мої курси. Я знала: якщо вона їх успішно закінчить, нам доведеться щось зробити з тими коробками, що А відіслала додому. Приїхавши в будинок її матері, я побачила, що за кімнатою А ніхто не дивився. Її речами були заповнені книжкова шафа та комод, а на підлозі стояли дві великі коробки. Мрією її матері було мати свій простір, де вона змогла б розслабитися, але, хоч А вже давно переїхала від батьків, її речі все ще зберігалися в тій кімнаті, і єдине місце, яке її мама могла назвати своїм, була кухня. Усе це виглядало дуже дивно. Я зателефонувала А і заявила: «Ти і твоя мати не закінчите мого курсу, поки не розберетеся з тими речами, які ти відіслала в дім своїх батьків».

У день нашої останньої зустрічі А виглядала дуже щасливою. «Тепер я до кінця свого життя можу ні про що не турбуватися», – сказала вона. А поїхала до батьківського дому і навела лад зі своїми речами. У коробках вона знайшла щоденник, фотографії колишніх залицяльників, цілу гору листів та листівок. «Я лише обманювала себе, відправляючи речі, з якими не могла розлучитися, до будинку моїх батьків. Тепер, подивившись на ці речі, я зрозуміла, що пережила пов’язані з ними моменти повною мірою й тепер можу подякувати цим сувенірам за ту радість, яку вони мені колись подарували. Коли я їх викинула, то відчула, ніби вперше поборола прив’язаність до минулого».

Так, це правда. Беручи в руку кожну річ із сентиментальною цінністю і вирішуючи, чи викинути її, ви наводите лад у своєму минулому. Якщо ви