Стружик Лев - Рослини проти Зомбі. Шоу Горохостріла, Стружик Лев

— Поезія — це більше, ніж просто рими. Вона повинна відображати почуття і повагу до інших.

Горохостріл почав думати про свої рядки та про те, як вони можуть вплинути на його друзів. Він глибоко зітхнув і сказав:

— Ви праві. Я неправильно підійшов до цього. Давайте я спробую ще раз, але цього разу з повагою до кожного з вас.

Горохостріл узяв свій блокнот і почав писати новий вірш. Він намагався включити в нього позитивні почуття та відзначити унікальність кожного з друзів:

Соняшник, ти — промінь світла,

Бурчало, в тобі є глибина,

Повторювач, ти — веселий співець,

Сніжний Горох, твоя доброта — це скарб.

Друзі слухали, і їхні обличчя почали світитися усмішками.

— Ось це вже краще! — сказав Повторювач, усміхаючись.

— Так, це звучить чудово! — підтвердила Сніжний Горох.

Горохостріл, бачачи, що його новий вірш справив позитивне враження, відчув полегшення.

— Дякую, що підтримали мене! Я навчуся бути кращим поетом і другом, — сказав він щиро.

Серія закінчилась, коли Горохостріл і його друзі вирішили влаштувати свято поезії, де кожен з них міг би висловити свої думки в віршах, і це стало чудовим способом зміцнити їхню дружбу. Вони сміялися, ділилися своїми думками й віршами, насолоджуючись моментами разом.

Серія 45. Гра у гарячу картоплю

Одного чудового дня, коли сонце світило яскраво, Горохостріл вирішив, що пора зібрати своїх друзів для гри. Він згадав про веселу гру — гарячу картоплю, яка завжди піднімала настрій.

— Друзі! — вигукнув він, швидко зібравши всіх. — Давайте пограємо у гарячу картоплю!

Соняшник, Бурчало, Повторювач і Сніжний Горох зібралися разом в парку, готові до веселощів.

— Які правила? — спитав Повторювач, усміхаючись.

— Дуже просто! Ми будемо передавати "картоплю" — це може бути будь-який предмет, — пояснив Горохостріл, тримаючи в руках м’яча. — Коли музика грає, ми передаємо м’яча одне одному. Коли музика зупиняється, той, хто тримає м’яча, вибуває з гри!

Усі зраділи, і Горохостріл включив музику. Вони почали передавати м’яча, сміючись і жартуючи. Гра була на межі веселощів, і кожен намагався бути уважним, щоб не залишитися з м’ячем, коли музика зупиниться.

Але раптом, коли м’яча передавали, у Соняшника з’явилося бажання додати трохи своїх правил.

— А давайте додамо виклик! — запропонувала вона. — Коли ви отримуєте м’яча, ви повинні виконати веселий танець!

Всі погодилися, і гра стала ще більш веселою. Кожен раз, коли м’яча зупинявся у когось, ця особа виконувала смішний танець, і всі сміялися до сліз.

— Ось я! — вигукнув Бурчало, коли м’яча зупинився у нього. Він почав танцювати, намагаючись не втратити рівновагу, і це викликало захоплення в інших.

Гра тривала, і незабаром залишилося лише троє: Горохостріл, Повторювач і Сніжний Горох. Музика відключилася, і Горохостріл виявився з м’ячем.

— О ні! — вигукнув він, усміхаючись. — Я вибуваю!

Сніжний Горох та Повторювач залишилися останніми. Вони з нетерпінням передавали м’яча, намагаючись не бути останніми. Але раптом музика зупинилася, і м’яч опинився у Повторювача.

— Я виграла! — закричала Сніжний Горох, підстрибуючи від радості.

Але в цей момент, Горохостріл згадав про ще один момент.

— Друзі, давайте зробимо фінал гри особливим! — запропонував він. — Тепер той, хто програв, повинен буде виконати спеціальний танець, і всі інші будуть його підтримувати!

Усі погодилися, і Сніжний Горох, як переможниця, вирішила, що вона буде танцювати під музику, яку вибере Горохостріл. Вона почала виконувати веселі рухи, а всі друзі її підтримували.

Гра закінчилася сміхом і веселощами, й всі вирішили, що гаряча картопля — це не тільки про перемогу, а й про дружбу і позитивні емоції. Вони знову запланували грати разом, адже такі моменти роблять їхнє життя найяскравішим.

Серія завершилася, коли друзі сідали разом на траву, ділилися враженнями від гри і планували нові пригоди. Горохостріл усвідомив, що справжня перемога — це сміх і дружба, а не лише виграш у грі.

Серія 46. Хто останній?

У місті PvZ настала пора для нового змагання — всі друзі вирішили влаштувати конкурс на звання "Останнього героя". Ця гра обіцяла бути веселою, адже кожен з учасників прагнув проявити свої найкращі якості. Горохостріл, Соняшник, Бурчало, Повторювач і Сніжний Горох зібралися на центральній площі, де вони домовилися про правила.

— Отже, хто останній, той і переможе! — оголосив Горохостріл, збуджений і готовий до дії. — Ми будемо виконувати різні завдання, і той, хто їх не виконає, вибуває.

— Це звучить цікаво! Я готовий! — вигукнув Повторювач, підстрибуючи на місці.

— Давайте зробимо це весело! — усміхнулась Соняшник. — Я люблю змагання!

Перше завдання полягало в тому, щоб пройти через смугу перешкод, де кожен з учасників повинен був проявити свою спритність. Всі зосередилися, і по сигналу Горохостріла вони почали.

Горохостріл, з легкістю, перепригнув через перешкоди, за ним слідував Повторювач, який намагався не відставати. Бурчало, хоча й повільно, але впевнено долав всі перешкоди, а Сніжний Горох змагалася з холодом, намагаючись не ковзати. Соняшник, завжди енергійна, з легкістю пройшла через смугу.

Коли всі дісталися до фінішу, вони з нетерпінням чекали результатів.

— Виглядає, що всі пройшли, — сказав Горохостріл, усміхаючись. — Тепер давайте перейдемо до наступного завдання!

Цього разу, учасники повинні були виконати творчий виклик: створити щось з природних матеріалів, що їх оточують. Вони мали 10 хвилин, щоб придумати і реалізувати свої ідеї.

Горохостріл вибрав кілька гілок і листя, створивши орнаментальну конструкцію, яка нагадувала квітку. Соняшник зробила красивий вінок із соняхів, а Повторювач вирішив зробити щось незвичайне — він зібрав маленькі фігурки з камінців.