Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia

Розділ 17. Світильник з магазину «1000 дрібниць».

Пізно ввечері після святкування дня народження Далії, Зоряна сиділа у своїй кімнаті й зосереджено малювала краєвиди Барселони, які їй встигла днями показати Пенелопа. Щоб краще бачити, дівчинка натиснула ногою на маленьку округлу зелену педальку та ввімкнула свій улюблений світильник. Потім заварила ароматний м’ятний чай з лимоном на кухні й, повернувшись до кімнати, знову поглянула на нього. Вони з мамою купили його кілька місяців тому в магазинчику «1000 дрібниць», що знаходився за рогом. Точніше, це був мамин подарунок їй до дня народження. Побачивши, як донька мріє стати всесвітньо відомою художницею й часто сидить за своїм заняттям допізна, вона привела її до цього магазину й сказала:  

— Я хочу, щоб всі твої бажання здійснилися, але не коштом твого здоров’я. Тому, ми зараз виберемо найбільший та найяскравіший світильник, який допоможе тобі в досягненні мети.  

За формою торшер мав досить чудернацький вигляд. Він складався з чотирьох маленьких квадратних скляних плафонів, розташованих один під одним, кожен в окремій дерев’яній рамі. Заввишки вся ця конструкція займала десь півтора метра й дуже подобалася Зоряні, яка любила все незвичайне. Та головне, що ці плафони давали яскраве світло вночі, достатнє для промальовування маленьких деталей та точних пропорцій. 

«Добре, що я показала прохід Пенелопі», — Зоряна почувалася задоволеною, оскільки не любила та не вміла брехати. Згадалася неприємна ситуація зі школи, що сталася з нею раніше. До них у клас перевели нову дівчинку Оксану, яка була з досить забезпеченої родини. Одного дня однокласниця почала вихвалятися подарунком на день народження від батьків — гарним, спортивним гірським велосипедом. Зоряні ніколи не дарували нічого дорогого, а їй дуже хотілося мати велосипед. Вона не втрималася й збрехала, що в неї також є такий самий вдома. Звичайно ж з часом все викрилось і Оксана про все дізналася. 

— Брехуха, брехуха, — дражнилися подруги, сміючись, й все розповіли новенькій та всьому класові, чим довели тоді Руденьку до сліз. Та, як не дивно, Оксана не стала сміятися чи дорікати цим Зоряні. Дівчата навіть потоваришували. Однак, Руденька все одно відчувала, що її вчинок був не правильним. Вона дала собі обіцянку завжди говорити правду людям, щоб не плутатися потім і не соромити себе. 

На диво та на щастя, Пенелопа, як і Оксана колись, відреагувала на її зізнання досить спокійно. Вона спочатку здивувалася, але швидко оговталася й сприйняла це позитивно, просто як додаткову можливість бачитися частіше. 

Дівчинка сіла за стіл та продовжила малювати. В цьому їй тепер допомагав світильник з магазину «1000 дрібниць» — єдиний коштовний подарунок, який змогла дозволити собі її родина.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍