Кеті Рід - Загублена Валькірія, Кеті Рід

Губи богині беззвучно рухалися, ніби вона повторювала почуте. З кожним ударом серця її прекрасне обличчя все більше хмурилося, а очі стали дикими і сповненими сили, що контролювала її тіло.

Зненацька Вьор охнула і висмикнула свою долоню.

Все припинилось так само швидко, як і почалося. Олаф стояв поруч, переводячи стривожений погляд з мене на богиню і посмикуючи кінчик сивої бороди.

— Що ви побачили, мудріша?

Вьор відступила від мене на крок, нажахана. Її пальці дрібно тремтіли, стискаючи верх сукні. Я й сама тремтіла від страху чи хвилювання. А може, і того, і іншого.

— Смерть, — прошепотіла вона, не відриваючи від мене погляд.