Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі - Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі

і колись появиться цілий-неушкоджений. Ця впевненість породила одну курйозну оказію: до Віктора Самушіа, до того самого вчителя, що заронив у душу Гуду Пертіа думку про вбивство Дати Туташхіа, годині о третій ночі хтось дуже постукав. «Хто ти й чого тобі треба?» — спитав спросоння переляканий Самушіа. «Я Туташхіа, суко ти шолудива!» — тихо відповів гість. Віктор Самушіа помер одразу ж від розриву серця.

А я не сумніваюся, що Дата Туташхіа помер саме там і так, як розповів чередник.

Про те, що сталося з Датою Туташхіа, Мушні Зарандіа, звичайно, сповістили одрдзу ж, але він не поспішав приїздити в Грузію і появився тільки наприкінці грудня, тобто в той час; коли, за його припущенням, одна з пасток, поставлених для Дати Туташхіа, мала закритися. Офіційною причиною свого приїзду Мушні Зарандіа назвав весілля близького друга Семена Гуліа.

Приїхавши в Тифліс, полковник Зарандіа скликав усіх співробітників, причетних до справи Дати Туташхіа, і вислухав кожного. Запитань не ставив нікому з них. Він був зосереджений і похмурий і впродовж двох годин жодному не глянув у вічі. Приїхавши в Кутаїсі, наказав привезти йому з в’язниці Іалканідзе й довго з ним розмовляв. Ознайомившись з кримінальною справою, порушеною проти Іалканідзе, наказав розслідування припинити, заарештованого звільнити, а сам подався до Семена Гуліа.

На другий день весілля невідомий завів на подвір’я Гуліа коня невимовної краси й сказав, що це дарунок Дати Туташхіа. Полковник відповів, що він дуже шкодує, але абраг помилився і подарунок призначається не йому. Коня забрала поліція.

А ще через кілька днів полковник у супроводі двох козаків і проводиря поїхав на те місце, де, за переказами, помер Дата Туташхіа.

Відомо, що місце злочину має для злочинця притягальну силу, і рано чи пізно злочинець туди приходить. Трохи з іншим виявом «магнетизму місця» я одного разу зіткнувся у Швейцарських Альпах. У готелі, де я зупинився, в суміжному номері жив старий інженер, англієць. Негода затримала й зблизила нас. Виявилося, що інженер, якому звернуло вже на восьмий десяток, приїхав подивитися на загублений десь у горах малопримітний міст. Я не міг зрозуміти справжньої причини такої обтяжливої для його віку подорожі й попросив пояснити це.

— Покликав мій витвір,— усміхнувся старий.— З усіх мостів, які я спорудив, цей — найвигадливіший!

Мені здається, що несподіване бажання Мушні Зарандіа теж було викликане «магнетизмом місця». Полковник залишив козаків унизу й разом з проводирем пішки піднявся на скелю. Чередник з усіма подробицями розповів усе й показав місце, звідки тіло Дати Туташхіа впало у море. Мушні Зарандіа, склавши руки, постояв у задумі край скелі, а потім повернувся й пішов униз.

Важка форма меланхолії була перша з тілесних і душевних недуг, які протягом трьох років гризли Мушні Зарандіа й зрештою довели його до могили. Наскільки я міг з’ясувати, напади меланхолії почалися в нього після останнього візиту в Грузію, про який я щойно розповів. Не хочу справити враження людини, яка робить необгрунтовані висновки, але не можу втриматися від того, щоб не поділитися своєю думкою: для цього чоловіка, обдарованого безперечно великим талантом, критерієм його можливостей був Дата Туташхіа. Коли припустити, що будь-якій діяльній натурі, аби жити й діяти, потрібний взірець, що втілює її уявлення про досконалість, а для Мушні Зарандіа таким втіленням духовної суті людського існування був Дата Туташхіа, то закономірно, що після смерті Дати Туташхіа настали зміни і в особистому житті Мутні Зарандіа і він мусив відійти в кращий світ.

Ці записи я не можу вважати закінченими, якщо не згадаю ще про одну обставину. Я глибоко переконаний, що позашлюбні діти стають, як правило, людьми енергійними, спритними, діяльними. Підтвердження цього неважко знайти і в людській історії, і в сучасній дійсності. Гуду Пертіа, за словами його вчителів, мав ясний розум і неабиякі здібності. Уже в дитячі роки він зазнав великих знегод, йому довелося знести нечувані душевні травми, і це загартувало його. Я завжди думав, що доля готувала Гуду Пертіа для значного майбутнього. Після подій, про які я розповів, почався надзвичайно напружений історичний період, сповнений соціальних суперечностей, і перед талановитими, енергійними людьми відкрилася широка арена для вияву своїх обдаровань і можливості стати відомими. Правда, я давно вже вийшов у відставку, але живу в Грузії й понині дуже уважно стежу за ходом подій та людськими долями. Ім’я Гуду Пертіа жодного разу не траплялося мені. Недавно мені випала нагода, і я спитав про Бечуні Пертіа та її сина в їхнього земляка. Він сказав, що мати й син кудись виїхали, порвали з рідним краєм усі зв’язки і ніхто про них нічого не знає.