Жорж Санд - Консуело

згинатися перед тобою; а це для тебе випадок небувалий. Але ти не дочекаєшся цієї забави, хіба тільки доведеш мені, що заслуговуєш моєї поваги».

Все це й багато чого іншого промайнуло в її голові, поки Марія-Терезія читала їй настанови. Консуело усвідомлювала, що грає долею Порпори, що залежить від фантазії імператриці, а майбутність учителя варта того, щоб трохи принизитись. Але їй не хотілося принижуватися марно. Їй не хотілося розігрувати комедію з коронованою особою, яка, звичайно, вміла це робити не гірше за неї саму. Вона чекала, щоб Марія-Терезія показала себе дійсно великою, і тоді готова була щиро схилитися перед нею.

Коли імператриця скінчила своє повчання, Консуело сказала:

— Я відповім на все, що ваша величність зволить мені висловити, якщо вашій величності завгодно буде мені наказати.

— Так, говоріть, говоріть же, — наполягала імператриця, розгнівана незворушним спокоєм дівчини.

— Тоді я скажу вашій величності: вперше у своєму житті я чую з ваших царствених вуст, що моя репутація постраждала через присутність Йосифа Гайдна в будинку мого вчителя. Я вважала себе занадто незначною, щоб стати предметом обговорення суспільства, а якби мені сказали, коли я вирушала до палацу, що сама імператриця зацікавилася моєю особою й не схвалює мого способу життя, я подумала б, що мені це приснилося.

Марія-Терезія перебила її. У словах Консуело їй почулась іронія.

— Вам не слід дивуватися, — мовила вона трохи бундючно, — що я входжу в усі найменші подробиці життя людей, за яких відповідаю перед Богом.

— Як не дивуватися тому, що викликає захоплення! — спритно відповіла Консуело. — Піднесені вчинки великі своєю простотою, але вони такі рідкісні, що в першу хвилину мимоволі вражають нас.

— Вам треба зрозуміти, — вела далі імператриця, — чому я особливо цікавлюся вами, як і всіма артистами, якими люблю прикрашати свій двір. Театр у всіх інших країнах — школа спокуси, безодня всякого паскудства. Я маю намагання, безсумнівно похвальне, хоч, можливо, і нездійсненне, обілити перед людьми й морально очистити перед Богом стан акторів, предмет сліпого презирства й навіть церковного відлучення в багатьох народів. У той час як у Франції церква зачиняє перед ними двері, я хочу, щоб тут церква прийняла їх у своє лоно. Я допускала у свою Італійську оперу, у Театр французької комедії, у Національний театр лише людей випробуваної моральності або осіб, що твердо вирішили змінити свою поведінку. Треба вам сказати, що я одружую своїх артистів і навіть буваю хрещеною матір'ю їхніх дітей, прагнучи всілякими милостями заохочувати законне народження дітей і подружню вірність.

«Жаль, ми цього не знали, — подумала Консуело, — а то попросили б її величність бути хрещеною матір'ю Анджели замість мене».

— Ваша величність сіє, щоб зібрати врожай, — сказала вона вголос. — Якби в мене був на совісті гріх, я вважала б за щастя придбати в особі вашої величності сповідника такого ж милосердного, як сам Господь Бог. Але…

— Продовжуйте, продовжуйте, — зарозуміло мовила Марія-Терезія.

— Я хотіла сказати, — знову заговорила Консуело, — що не виявила ніякої особливої самовідданості стосовно Йосифа, тому що не мала поняття про обвинувачення, що зводять на мене через його перебування в тому домі, де я живу.

— Розумію, — сказала імператриця, — ви все заперечуєте!

— Як можу я зізнатися в тому, чого немає, — відповіла Консуело, — я зовсім не закохана в учня Порпори й не маю ні найменшого бажання вийти за нього заміж.

«А якби це було інакше, — подумала вона про себе, — я не хотіла б одержати його серце за імператорським указом».

— Отже, ви не хочете виходити заміж? — запитала імператриця, підводячись. — Тоді заявляю вам, що становище незаміжньої не дає всіх бажаних для мене гарантій честі. До того ж молодій особі не личить з'являтися в деяких ролях і зображувати пристрасті, якщо вона неодружена й не перебуває під протекцією чоловіка. Від вас залежало здобути мою прихильність і домогтися того, щоб я віддала перевагу вам над вашою суперницею — пані Кориллою; хоча мені й говорили про неї багато гарного, але її італійська вимова набагато гірша за вашу. Одначе пані Корилла заміжня і має дитину, а це створює їй умови, що більше заслуговують на моє схвалення, ніж ті, в яких ви затято бажаєте залишатися.

— Заміжня? — мимоволі прошепотіла крізь зуби бідолашна Консуело; вона була вражена тим, якій доброчесній особі найдоброчесніша і найпроникливіша імператриця віддала перевагу.

— Так, заміжня, — відповіла імператриця наказовим тоном, уловивши в голосі Консуело сумнів щодо її обраниці. — Вона нещодавно народила дитину, яку доручила почесному й ревному служителеві церкви, панові канонікові***, щоб він виховав дитя в християнському дусі. І, поза всяким сумнівом, достойний абат не взяв би на себе такого важкого обов'язку, якби не знав, що мати заслуговує цілковитої його поваги.

— Я також у цьому нітрохи не сумніваюся, — відповіла дівчина.

Останні слова імператриці особливо обурили Консуело, але вона втішалася хоч тим, що канонік заслужив схвалення, а не осуду за всиновлення дитини, — вчинок, до якого вона сама його спонукала.

«Ось як пишеться історія і як усе доходить до королів! — сказала вона собі, коли імператриця з величним виглядом вийшла з вітальні, злегка кивнувши їй головою на прощання. — Що ж, — утішала вона себе, — навіть у найгіршому є щось гарне, а омани людей часом дають гарні результати. У каноніка не віднімуть його прекрасної бенефіції, не позбавлять Анджелу її доброго каноніка, Корилла виправиться, позаяк за цю справу береться імператриця, — а я все-таки не стала на коліна перед жінкою, що зовсім не краща за мене!»

— Ну що? — закричав придушеним голосом Порпора, який чекав її в галереї, тремтячи від холоду й у хвилюванні нервово потираючи руки. — Сподіваюся, ми перемогли?

— Навпаки, дорогий учителю, ми з вами зазнали поразки, — відповіла Консуело.

— Із яким спокоєм ти це говориш, чорт тебе забери!

— Тут не потрібно так говорити, маестро. Чорт не в милості при дворі! Коли переступимо поріг останніх дверей палацу, я все розповім вам.

— Ну що? — нетерпляче запитав Порпора, коли вони були вже на валу.

— Пам'ятаєте, як ми з вами висловилися щодо великого міністра Кауніца, вийшовши від маркграфині?

— Ми тоді вирішили, що це стара плетуха. І що ж? Він вам нашкодив?

— Поза всяким сумнівом. А тепер, скажу я вам, її величність імператриця австрійська й королева угорська — така ж плетуха.

Розділ 92

Консуело розповіла Порпорі тільки те, що йому належало знати, не розводячись про причини, що накликали на нашу героїню немилість Марії-Терезії. Інше засмутило б маестро, стурбувало б і, мабуть, озброїло б проти Гайдна, нічого при цьому не виправивши. Не хотіла Консуело також говорити