Аріна Вільде - Мій супер сусід, Аріна Вільде

- Пробач, але мушу тебе розчарувати: Кирило - це я. Вірніше, Кіра, але ти, напевно, спілкувався з кимось із наших сусідів, і вони сказали, що у тридцять четвертій живе Кирюха. Тому й вирішив, що я хлопець, так? А я думаю: що це ти мене на футбол  закликаєш? Хоча постривай, не відповідай: невже це... хотів підкотити до мого хлопця та відбити?  - Я знову сміюсь, але сусідові, здається, не до жартів. Навіть при світлі місяця можу розглянути його розгублений вираз обличчя. Наче йому щойно сказали, що замість сина в нього народилася дочка.

Не кажучи ні слова, він перестрибнув через перила і зник за дверима, що вели до спальні.

Дивний тип. Зате хоч на п'ять хвилин змусив забути про Вовку.

Сідаю в крісло, заплющую очі і насолоджуюся вечірньою прохолодою. Від надлишку емоцій відразу ж відключаюся, прямо на балконі  у кріслі.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно