Едуард Миколайович Успенський - 25 професій Маші Філіпенко

Поліпшення Виробництва. Він бере тямущих дітей і посилає їх працювати на місце дорослих. І діти знаходять різні засоби, як поліпшити роботу в магазині, ательє, на підйомному крані.

За свою роботу Маша гроші одержувала. Невеликі — як студентська стипендія. Але в сім'ї вони були неочікувані, і від них була велика користь. Отож невдовзі кольоровий телевізор купили.

Якось науковий керівник професор Баринов викликав Машу до себе і каже:

— Скоро весняні канікули. Як ти гадаєш, мама відпустить тебе у геологічну експедицію під Вишній Волочок?

— Куди, куди? — запитала Маша.

— Під Вишній Волочок.

— Звісно, відпустить, — сказала Маша. — Вона сама мені щодня каже: «Чого це ти все вдома сидиш? Пішла б куди-небудь у наукову експедицію під Вишній Волочок».

— Коли так, — сказав Баринов, — то гаразд.

Він розповів Маші суть справи. Два роки тому у Вишньому Волочку в підвалі аптеки № 1 знайшли ящик з мінеральною водою. Робітник, що виявив ящик, одразу випив дві пляшки. І з ним сталися чудеса.

Він випрямився, хоча до того був підвищеної скрюченості. Кинув пити, а перед цим крав дефіцитні ліки, що були на спирту. Знову почав читати газети і книжки.

Інші співробітники аптеки, котрим дісталась решта пляшок, також переконались у неймовірній цілющості тієї води. У них в родинах нормалізувалися взаємини. Вони перестали сваритись і лаятись через дрібниці. Хоча кожному членові родини дісталось не більше, ніж по ковтку.

Цим випадком зацікавились вчені. Вони встановили, що у Вишньоволоцькому повіті, десь на околиці, було цілюще джерело, старанно приховуване місцевими жителями. Його воду добували ченці і продавали як ліки. Вода називалась «Монастирська мінеральна». Головна її цінність була в тому, що вона заспокоювала нервових людей. Вгамовувала головний біль, проганяла страхи, упокорювала навішених.

Джерело й так приховували як святе. А після революції і громадянської війни його сліди остаточно загубились.

І от у наші дні, коли є особлива потреба у заспокійливій воді, вже три експедиції були в тих краях, але джерело відшукати не змогли. Тепер готується четверта.

— Ти, Машо, поговори з мамою. Якщо вона тебе відпустить, приходь, я тебе познайомлю з геологами і з матеріалами. З дописами із старих газет, із записами розповідей очевидців.

Маша попрямувала в тролейбусний парк до мами… Радитись.

Коли вона підійшла до будинку паркоуправління, вона дуже зраділа. На будинку була афіша:

УВАГА!

Організовується Великий Театр Водіїв Тролейбусів! ВТВТ!

Запрошуємо усіх водіїв і членів їхніх родин взяти участь

у створенні першого спектаклю.

Він називатиметься ОПІВНІЧНИЙ ТРОЛЕЙБУС».

Головні ролі доручатимуться тільки водіям!

Репетиції проводитимуться у нічний час.

УСІ У ВТВТ!!!»

«Молодці тролейбусники! — подумала Маша. — Уже об'єднують водіїв у колектив».

У маминому відділі було п'ять столів і п'ять співробітників. І всі співробітники хутко сховали під столи чашки й електричний чайник. Тому що готувати чай на роботі й вмикати електрочайники забороняється. А вони подумали, що то не Маша прийшла, а старший тролейбусний пожежник.

У мами був найбільший стіл. Вона була найголовнішою у відділі. Довкола на стінах висіли кольорові фотографії тролейбусів, стояли шафи з теками і всілякими квитанціями.

Співробітники почали розпитувати:

— Ой, це ваша дочка? Дуже схожа на вас. У неї така ж самісінька шапочка.

— То вона мою надягла! — сказала мама.

— А куди вона у вас відпрошується?

— В експедицію під Вишній Волочок на канікули.

— А що ця експедиція робить? Нафту шукає? Фольклор збирає?

— Вона цілюще джерело розшукує. Там вода раніше дуже лікарською була.

Заступник мами по господарсько-економічних питаннях — по проводах, квитках, шинах, тролейбусних касах — Олександр Фірсович Бельгійський сказав:

— Коли б мене запросили в експедицію під Вишній Волочок, то я б і не думав, я бігом би побіг.

Тоді мама промовила суворим голосом:

— Дуже погано, що ви у нас іноді навіть не думаєте і куди завгодно ладні бігом бігти. Зате наше виробництво, щодо технічного забезпечення, на місці стоїть. У нас на лінії всі проводи другого сорту, латунні, марки ПЛ-6, а в інших парках мідні проводи ПМ-8. І зупинки на нашому маршруті найдовші. Чому? Бо ви зупиночній фабриці замовили мало зупинок засклених переносних тролейбусних. А про вугільні башмаки вам будь-який перехожий скаже, що вони у нас пониженої зносостійкості.

У Олександра Фірсовича голова так і похилилась. Очевидно, мама давно шукала привід йому вичитати. Він стриманий був і тихий, не висовувався. А зараз висунувся і їй підвернувся.

Маша пошепки запитала в однієї молодої співробітниці:

— А що, мідні проводи кращі, ніж латунні?

— Авжеж, — відповіла вона. — їм і зносу немає, і струм вони краще проводять.

— Мамо, мамо, — сказала Маша. — Що мені професору Баринову відповісти про експедицію?

— А те! — відповіла мама. — У ті сніги я тебе одну нізащо не пущу. Коли ще бодай одна дитина поїде — будь ласка!

Маша зразу попростувала на ясні очі професора:

— Дементію Дементійовичу! Мама каже, коли ще бодай одна дитина поїде в ті сніги — будь ласка.

— Сніг скоро зійде, — відповів професор Баринов. — А стосовно дитини… Я пам'ятаю, у вас там в класі був один хлопчик з практичним ухилом. Він у творі написав, що на вулицях потрібно саджати