Кларісе Ліспектор - Час зірки

Мадам раптом витріщила очі:

— Але, Макабеанятко моє, яке жахливе в тебе життя! Нехай мій друг Ісус змилосердиться над тобою, донечко! Який кошмар!

Макабеа зблідла: їй ніколи не спадало на думку, що її життя таке лихе. Мадам розповіла все про її минуле, навіть те, що вона рано залишилася без батьків і що виховувала її родичка, гірша за мачуху. Макабеа здивувалася цьому відкриттю: досьогодні вона завжди вважала, що тітка виховувала її, щоб вона стала доброю дівчиною. Мадам додала:

— Що стосується теперішнього, дорогенька, то воно жахливе. Ти втратиш роботу і вже втратила коханого, бідолашечко. Якщо не можеш, не плати мені за поради, я жінка забезпечена.

Макабеа, яка не звикла отримувати милостиню, відмовилася від такого подарунка, але серце її було сповнене вдячності.

Раптом (вибух) сталося несподіване: обличчя мадам засяяло:

— Макабеа! Я маю для тебе чудові новини! Слухай уважно, квіточко моя, тому що це дуже важливо. Це — дуже серйозна й радісна звістка: твоє життя повністю зміниться! Навіть більше, воно зміниться саме тієї миті, коли ти вийдеш з мого дому! Ти відчуєш, що стала іншою людиною. Знай, квіточко моя, твій коханий повернеться до тебе і зробить тобі пропозицію, він кається! А твій шеф скаже, що він добре подумав і не збирається тебе звільняти.

Макабеї завжди бракувало сміливості сподіватися.

Але тепер голос мадам пролунав для неї, як трубний глас з неба — і поки вона чула цей глас — відчувала сильну тахікардію. Мадам мала рацію: Ісус нарешті звернув на неї увагу. Очі Макабеї широко розплющилися назустріч жаданому несподіваному майбутньому (вибух). І я, врешті-решт, теж сподіваюся.

— Це ще не все! Великі гроші прийдуть у твій дім, їх вночі принесе один іноземець. Ти знаєш якогось іноземця?

— Ні, сеньйоро, — відповіла збентежена Макабеа.

— Тоді скоро познайомишся. У нього світле волосся та блакитні очі, або зелені, або карі, або чорні. І хоча ти закохана у свого колишнього хлопця, цей ґрінґо[33] закохається в тебе. Ні! Ні! Ні! Тепер я бачу інше (вибух), і хоча я не бачу дуже чітко, я чую голос мого провідника: цього іноземця звати, здається, Ганс, якраз він одружиться з тобою! У нього купа грошей, усі ґрінґо багаті. Якщо я не помиляюся, а я ніколи не помиляюся, він дуже любитиме тебе, і ти, сиротиночко моя, ти будеш одягатися в оксамит і атлас, і навіть отримаєш у подарунок шубу!

Макабеа почала (вибух) вся тремтіти, надмірне щастя спричиняє біль. Вона лише змогла вимовити:

— Але шуба не потрібна у спекотному Ріо…

— Ну, матимеш шубу, щоб бути вишуканою. Давно у мене не випадали такі гарні карти. Я завжди щира: наприклад, я чесно сказала тій дівчині, яка була тут перед тобою, що вона потрапить під машину, вона навіть плакала, ти бачила, які червоні в неї були очі? А тепер я дам тобі талісман, який має зберігатися в ліфчику, біля грудей, і торкатися шкіри. Ти зовсім не маєш грудей, але ти погладшаєш і матимеш гарне тіло. А поки ти не набрала вагу, підкладай у ліфчик вату, аби здавалося, що в тебе є груди. Послухай, моя дорогенька, цей талісман я зобов’язана перед Ісусом також тобі продати, бо всі гроші, які я заробляю ворожінням, я віддаю в сиротинець. Але якщо не можеш, не плати, віддаси, коли все здійсниться.

— Ні, я вам заплачу, ви все вгадали, ви…

Вона була немов п’яна, не знала, про що думала, ніби її сильно вдарили по голові, на якій росло ріденьке волосся, почувалася такою розгубленою, ніби з нею трапилося нещастя.

Крім того, вона вперше пізнала почуття, яке називають пристрастю: вона пристрасно закохалася в Ганса.

— Що мені робити, аби волосся стало густішим? — вона насмілилася поставити запитання, тому що вже відчувала себе іншою людиною.

— Ти забагато хочеш. Ну, гаразд: мий голову милом «Aristolino» і не користуйся твердим жовтим милом. За цю пораду я грошей не беру.

Навіть це? (Вибух) І її серце шалено забилося. Навіть густе волосся? Вона вже забула Олімпіко й думала лише про ґрінґо: їй пощастило підчепити чоловіка з блакитними очима, або зеленими, або карими, або чорними — помилки бути не могло, можливостей було багато.

— А тепер, — сказала мадам, — іди назустріч своїй чудовій долі. А я чекаю на іншу клієнтку, я й так занадто довго з тобою затрималася, моє янголятко, але справа того варта!

У несподіваному пориві почуттів (вибух), скорившись живому імпульсу, Макабеа, рішуча й незграбна водночас, дзвінко поцілувала мадам у щоку. І знову відчула, що її життя вже змінюється на краще: так приємно поцілувати когось. У дитинстві їй не було кого цілувати, і вона цілувала стіну. Пестячи її, вона пестила саму себе.

Мадам Карлота все вгадала. Макабеа була збентежена. Тільки тепер вона зрозуміла, яким жахливим було її життя. Вона хотіла заплакати, побачивши свій протилежний бік, але ж вона, як я вже казав, завжди вважала себе щасливою.

Вона вийшла з будинку ворожки спотикаючись і зупинилася посеред провулку, темного від сутінків — час сутінків — нічийний час. Але її засліпленому погляду ці останні вечірні хвилини здалися плямою з крові й майже чорного золота. Вона побачила багатство атмосфери і першу гримасу ночі, яка була, так, так, глибока та яскрава. Макабеа йшла немов оглушена і не усвідомлювала, що переходить вулицю, бо її життя вже змінилося. І змінилося завдяки словам — ще від часів Мойсея відомо, що слово — божественне. Коли вона переходила вулицю, була вже іншою людиною. Людиною, вагітною майбутнім. І відчувала в собі надію, таку величезну, яким ніколи не був її відчай. Вона вже не була сама собою, це означало втрату, яка вартувала перемоги. Якщо