Тамара Крюкова - Повторення пройденого

уже весь клас зганьбив. І ще хихикаєш. Я поставлю питання про те, щоб розібрати тебе на раді дружини.

— Як це розібрати? На деталі, чи що? — перепитав спантеличений Антон.

— Мил, годі тобі,— спинив майбутню дружину Юра. — У людини й так батьків до директора викликали.

— Чого ти його захищаєш? — розлютилася Мила. — Йому як з гуски вода! Цікаво, ким твоя мама працює, що вона тебе так виховала?

— Вона не працює,— сказав Антон.

Реакція Мили була несподіваною. Вона похитала головою і докірливо сказала:

— І тобі не соромно? Мати інвалід, а ти таке витворяєш.

— Чому інвалід? — здивувався Антон. — Вона спортивна. На йогу ходить і двічі на тиждень — у басейн.

— А чому ж вона тоді вдома сидить? — поцікавилася дівчинка з косичкою, чийого імені Антон не запам'ятав.

— У мене батько достатньо заробляє.

— А якщо твою маму засудять за дармоїдство? — спитав Митько.

— А може, у нього батько професор, — заперечила дівчинка з косичкою.

— Взагалі-то він бізнесмен, — сказав Антон.

— Хто? — перепитала Нікітіна.

— Ну, він продає одяг, — пояснив Антон.

— Так би й сказав — продавець.

— Він не зовсім продавець. Просто він займається постачанням товарів з-за кордону. А продають інші люди.

— Фарцовщик, чи що? — здивувався Юра. Цього разу Антонові довелося перепитати значення незнайомого слова:

— А що це таке?

— Спекулянт, — пояснив Митько. — Закордонні шмотки привозить, а тут штовхає.

— А він може мені джинсовий сарафан дістати, як у Насті? — поцікавилася дівчинка з косичкою.

— Відвали, Лариско! У тебе самі ганчірки в голові,— відтер її Юра, а Мила його підтримала:

— Саме так, Лариско! Ти поводишся як несвідомий елемент. Антонового батька можуть за спекуляцію до в'язниці посадити, а ти лізеш зі своїм сарафаном. — Мила звернулася до Антона: — Тепер мені ясно, чому ти хуліганиш. Ростеш в таких умовах.

— От-от. У мене важке дитинство, — підтакнув Антон.

— Ну, нічого. Я зроблю з тебе людину. Візьму тебе на поруки. Я зумію тебе виховати.

— Як?! І тут?! — обурився Антон.

За розмовами вони підійшли до кабінету фізики. Біля дверей стояла Людмила Іванівна і невдоволено підганяла задніх:

— Покваптеся! Не на прогулянці. Йдуть перевальцем.

Настя вже сиділа за останньою партою. Вона навіть не підвела очей, коли Антон сів поруч. Вона вже шкодувала про свій недавній порив. Що її штовхнуло його поцілувати? Він, мабуть, сміється. Невідомо, що подумає.

Антон тихенько сказав:

— Насть, загалом… щодо Ємельянової. Це я тоді на зло тобі пішов її проводжати.

— Правда?

Вона подивилася йому в очі, і куточки її вуст торкнула усмішка. Антон радісно посміхнувся у відповідь. Хто б міг подумати, що треба здійснити мандрівку в минуле, щоб відкрити для себе інші способи сподобатися дівчині, ніж стріляти в неї папірцями і вибивати сумку з рук.

Часу до дзвінка ледве вистачило, щоб записати завдання додому.

Останніми за розкладом значилися дві години праці. Можна було спробувати втекти, але тепер, коли Антон привернув до себе загальну увагу, зробити це було набагато важче. До того ж діти так і не дізналися Толикової адреси. Розумніше було досидіти до кінця уроків і за цей час з'ясувати, де він живе. До потяга залишалося досить часу, щоб устигнути його зупинити.

Все складалося не так вже й кепсько, якби не почуття голоду. У звичайному житті час уже наближався до вечері, а тут Антон з Настею навіть не обідали.

— Я вмираю з голоду. Ходімо до буфету, — запропонувала Настя.

— Думаєш, тут в обігу наші гроші? — нагадав їй Антон.

— Весь час забуваю, — зітхнула Настя. — Може, у когось позичити? Хоча як потім віддавати?

Її слова наштовхнули Антона на непогану думку. Він пригадав, як дівчатка роздивлялися Настин пенал, і у нього відразу визрів план.

— Ідея! Незабаром у нас буде готівка, — запевнив її Антон.

— Звідки?

— Провернемо фінансову операцію. Штовхнемо твій пенал.

— Гадаєш, у нас вийде? Адже він не новий, — завагалася Настя.

— Кого це хвилює? Попит породжує пропозиція. Закон ринку. Запам'ятай. Бізнес, він і в Африці бізнес, — запевнив її Антон.

Настя не дуже вірила в успіх задуманого, але інших варіантів заробити на обід у них усе одно не було. Вона дістала із сумки рожевий пенал з портретом Барбі і простягнула Антону.