Морок Елл - Опера, Морок Елл
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кікі зітхнула, дивилася у вікно на червоне листя паркових дерев. Дерева були старі, дуже високі, рівнялися за висотою до хмарочосів сучасної частини міста. У парку вони нагадували скелі.
- Як мене викрали ви знаєте. Я навіть не побачила викрадачів, відчула що мене хапають, й дуже болючий заштриг у спину. Я стала така сонна й аморфна, не могла поворухнутися, часом вдавалося розплющити очі, та бачила я небагато, бо усе крутилося, вертілося та розмивалося. Я не розрізняла десон де реальність.
Налі співчутливо дивилася на балерину. Кікі стерла сльозу, спогад був болючим.
Бак мовчки сидів на стільці, спостерігав, слухав. Кікі вхопила повітря, наче задихалася:
- Я відчувала що мене кудись везуть, потім несуть. Спочатку навколо було темно, потім я побачила світло смолоскипів, пахло попелом і потом як у переповненому зранку автобусі, у який набризкали дуже дорогого парфуму, - несподівано Кікі вигукнула, - Вони лапали мене, мацали? Здирали одяг, я відчувала дотики. Мамо як огидно! - Дівчина затулила обличчя руками, бурмотіла крізь пальці, - Але коли я намагалася розгледіти тих істот, я бачила потворні морди чудовиськ. Це ж марення, це неправда. Так мама каже.
Налі сіла біля балерини на ліжко, обняла її, гладила по голові:
- Так це марення, але дуже важливо знати що тобі бачилося далі.
- Відчувалося, - схлипнула Кікі, - Було боляче, мене наче повісили, прив’язали за руки й ноги до чогось твердого, колючого. Руки боліли, тіло пекло, я не могла навіть думати. Біль відчувався, навіть, коли я втрачала свідомість. Мені кігтями драпали ноги. У мене порізи є на ногах і животі! А ті злі поліцейські казали, що то подряпини від гілляк і колючих рослин, бо тинялася невідомо де. – Кікі подивилася в очі Налі, - Я була боса, ступні у мене були чисті, а ноги подряпані, як так? Я б пошкодила стопи! Я нічого не розумію.
Далі? Так далі. Я почула спів, таке гидке гундосіння чоловічих голосів. Розплющила очі побачила істот з білими мордами й людськими тілами, у червоних плащах, вони тримали блискучі чаші й щось пили звідти, маю надію не мою кров. Потім знову гундосили й розхитувалися. Вогонь спалахнув сильніше. Я наче була у трансі.
Несподівано я почула крики, розмову, сміх. Я розплющила очі, побачила Тая серед цих потвор. Вони намагалися його розірвати, усі ті страшні руки тяглися до мого братика. Він їх розштовхував. Звільнив мене, вмовляв триматися. Виніс на руках через якусь печеру, потім коридором і врешті я опинилася у його машині. Я плакала від щастя, бо відчувала що врятована. Він загорнув мене у своє пальто. Й ми поїхали, за містом таке свіже повітря й смачна вода. Жахіття скінчилося. Потім мені марилися батьки і отямилася я вже у цій палаті. От і весь мій сон, чи марення.
Кікі знову обперлася на подушки, попросила води. Налі напоїла дівчину. Мовила:
- Дякую що мала мужність усе розповісти.
- Якщо вас прислала Алі я мусила. Ви будете з Таєм говорити?
- Так, - відповів Бак.
- Скажіть йому що я дуже дякую, бо чим більше я повертаюся у реальність тим ясніше розумію що то був не сон. Так вони назвали мене екскортницею і повією. Але вони брешуть. Й про Тая брешуть. За ним хтось слідкував останні дні, ми навіть тікали увечері після репетиції від тих переслідувачів. Це певне ті які викрадають хлопців з нашого театру.
- Ви знали тих хлопців? – запитала Налі.
- Знали звичайно. Ми у театрі один одного добре знаємо, то були молоді талановиті балетмейстери. Зникали десь у такий час на початку осені.
- Їх шукали? – озвався Бак.
- Шукали. Зверталися до поліції. Самі шукали писали заяви на розшук і поліція і батьки хлопців, розвішували фотографії на стовпах. Марно. Ніхто нічого не бачив і не чув. Може то ті потвори їх убивали а цього року Тая хотіли вбити.
- Тай здається співак а не балетмейстер, - зауважила Налі.
- Я думаю справа не у фахові, - знизала худеньким плечем балерина й знову дивилася у вікно, - Гарні ці дерева. Давно у мене не було стільки часу просто дивитися у вікно.
Слідчі групи П відділу вбивств, повернулися до відділку по обіді, замовили улюблені булки з начинкою.
Налі дзвонила до чергового тюрми вимагала допит Тая ла Гранджа. Вже тричі їй сказали що поки немає часу, бо ним займається група А. Й за три дні перше засідання суду.
Налі втомлено поклала слухавку:
- Вони усе сфабрикують. Єдиний свідок балерина під кайфом.
- Що ти скажеш про те що вона розповіла? – Запитав Бак.
- Повністю сходиться із розповіддю Тая, - Налі вхопила булку із рибою обома руками, почала відкушувати великими шматками.
- Жуй, бо вдавися, на запий водою, - Бак підсунув до дівчини стакан із солодкою водою, докинув, - Він міг усе це їй розповідати дорогою, й у неї склалося враження наче вона побачила печеру й людей у червоних плащах у маренні.
- Навіщо це йому? – запитала Налі.
- Аби я знав. Інтуїція говорить що ці діти говорять правду, тоді племінник міністра бреше. Треба поговорити з батьками зниклих хлопців. Ти записала імена?
- Так. Тримай. Скинула файл. А е ще я отримала дослідження Кікі. Слід від укола, багато синців, подряпини. Лікарі сказали що до них часто потрапляють повії з аналогічними пошкодженнями. Є збоченці які люблять вколоти дівчатам дорнін, тоді знущаються досхочу. Її репутацію просто стирають. Бідна дівчина.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Опера, Морок Елл», після закриття браузера.