Оля - Монастирська принцеса, Оля

-ти впевнений, що тобі це потрібно? 

-чомусь з Джеком ти без проблем проводила тренування, а тепер що змінилося?

-тренування з тобою, цього достатньо.

-не хочу нічого чути, вставай.

Нехотя я встала на мату та прийняла бойову стійку. Ми досить довго кружляли, а чоловіка це забавляло.

-ну і чому ж ти не нападаєш?

-на тренуваннях я зазвичай захищалася.

Розмова була не довга, схоже Крістіану набридло кружляти і він перейшов до діла. Ось тепер почався справжній бій. Він зробив удар, але я успішно відбила, так само було і з другим ударом. Два рази запобігала зіткнення з кинджалом, а далі щось пішло не так. Чоловік взяв мене на прогиб та я опинилася під ним. Мої очі шалено забігали та тіло заметушилося в очікуванні наступних дій, схоже Крістіан помітив мою метушню та користуючись моментом поцілував мене та на мій привеликий жаль дуже швидко зупинився та піднявся.

-продовжуємо.

-а що таке? Ти ж перший почав.

-якщо б я зараз не зупинився то не зупинився б взагалі і наш перший раз відбувся б на цій маті, чи ти цього хотіла?

-казати чесно чи брехати?

-я надіюся, що потреби брехати мені не буде, тому чесно.

-хотілося.

-схоже ми обидвоє цього хотіли і обидвоє не були до цього готові, тоді почекаємо?

-звісно, це правильний вибір.

-переїзди до мене.

Ніби грім серед ясного неба випала на мене така заява. Цікаво чи довго він обдумавував таке рішення.

-це спонтанно, незнаю, що на це відповісти.

-ти не подумай, це не означає, що в нас має бути щось окрім поцілунків. Ми просто можемо жити разом, дізнаватися більше один про одного.

-чому так швидко? Ти знаєш мене 3 місяці, а нормально спілкуватися ми почали тільки нещодавно. Не пройшло і тижня наших відносин як ти кажеш, що ми можемо з'їхатися, це не зв'язано з Агатою? Ти хочеш показати, що вона тобі непотрібна і в тебе є інша? Інша дурочка, яка одразу побіжить до тебе, якщо ти покличеш? Якщо ти сподівався на це то я не така. Я не буду як Агата плясати під твою дудку. Бігти при першому твоєму слові та виконувати всі твої забаганки.

-чорт, Лано, Агата тут ні до чого. Я порвав з нею і хочу бути з тобою. Так це все швидко, можливо, навіть занадто, але я хочу бути поряд кожну хвилину. Я ніколи не відчував такого як зараз. З Агатою все було не так. Так вона бігла при першому зові і так я не цінував її, бо не було кого цінувати, а з тобою все не так. Ми з Агатою були разом два роки. За ці два роки я ні разу не подумав про те, щоб з'їхатися, а з тобою за ці декілька днів я думав про це разів з десять. Ти потрібна мені як повітря. Я хочу прокидатися вдихаючи твій аромат та так само засинати.

Чоловік підійшов і взяв моє обличчя собі в руки, цей жест був таким інтимним та таким красивим. Він зводить мене з розуму. Хоч я кажу, що не буду бігати за ним по першому зову, але я розумію, що все буде не так. Я буду бігти кожен раз. Кожен бісовий раз і тепер я задаюся питанням чим я тоді краща за Агату? Ми ж однакові. Ми обидвоє шалено закохані в цього чоловіка.

-я згодна. Давай з'їдемося.

-надіюся ти вже не накрутила себе. Ви ж дівчата вмієте таке робити.

-я особливо, не уявляєш, що я собі вже науявляла.

-Крістіане, ой вибачте, що завадила.

Почувся голос Ліді з-за дверей та ми відлипли один від одного. Лице чоловіка не виражало жодної емоції, ні сорому, ні гніву. Моє ж навпаки залилося всіма фарбами емоцій.

-ми вже завершили, кажи, що тобі потрібно, Ліді.

-хотіла з тобою поговорити, але це не настільки важливо. Ваші справи набагато важливіші.

Грайливо відповіла Ліді, а моє лице ще більше звалилося фарбою.

-Ліді, ще одне слово і я не подивлюся на те, що ти моя сестра.

-йду, йду.

Ліді вийшла та закрила двері за собою.

-я надіюся тобі не соромно за те, що нас так застукали?

-ну є трішки.

-Ліді подобається заходити без стуку. Вона так вихована, але скоро її потрібно буде перевиховати, а якщо хтось нас ще раз застукає не подавай виду. Нам можна. Скоро побачимося.

Чоловік поцілував мене в макушку та теж вийшов з зали, а я залишилася переварювати цю інформацію, мабуть, під кінець цього чудового дня я відправлюся послухати ще одну історію Аріадни Емір.

-земля з під ніг піди, мене під землю підведи.

-Аріадно Емір, рада вас знову бачити.

-і я тебе, Салано.

Привітно посміхнулася мені жінка та підійшла поближче на ходу створюючи магією стільці.

-присідай, як я зрозуміла ти знову повернулася, щоб дізнатися трішки історії своїх предків?

-саме так.

1235 років тому

-Еліз, чому ти знову влипла в неприємності? Через тебе ми змінюємо 10 місто.

-взагалі-то 11.

Вставила я свої п'ять копійок.

-дякую, Аріадно.

Лукаво посміхнувшись мовила Катаріна.

-що? Я просто доповнила твою інформацію, не потрібно так реагувати.

-невже я неправа, Аріадно? Через неї ми не встигаємо звикнути до міста, як потрібно шукати нове.

-не переводи стрілки ніби винна Арі, це діло між нами.

-Еліз, не потрібно так мене захищати. Я ж можу і сама постояти за себе. Так, Еліз часто викидувала різне і через це ми мали їхати в інші міста, але не потрібно забувати якщо б не ці вчинки ми б так і не зустрілися, а жили б всі в своїх містах. Хто знає, можливо, саме в цьому місті ми зустрінемо когось ще з магією.

-Аріадно, ти весь час захищаєш її, і чому ж?

-бо вона моя подруга.

-Арі, давай підемо прогуляємося, щоб наша інтелігенція охолола та заспокоїлася.

-ну пішли.

-обережно там.

-звісно, Алане.

Еліз пішла в кімнату переодягнутися, а я стояла біля дверей та чекала її.

-Арі, придивися там за Еліз, дуже прошу тебе.

-добре, Алан. Ти б вже не просив мене, а сам за нею наглядав. Сказав би їй про почуття свої.

-їй це не потрібно. Еліз дуже вітряна, хоча з її силою це і не дивно.

-любите ж ви все ускладнювати. Секрети розкривати не можна, але заради доброї справи чому б і ні. Ти весь час кажеш, що вона вітряна, непостійна, тобі не підходить. Ти намагаєшся полюбити Катаріну, але не виходить, чи не так?