Джон Сіммонс Барт - Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт

Балтимор від самого початку був справжнім монстром? Усе, що мені відомо про Куда, так це те, що він протистояв будь-якому уряду в Меріленді; тобі коли-небудь спадало на думку, що вони всі могли бути однаково продажними й розтлінними, як і сам Балтимор, і що Куд, немов Мільтонів Сатана, може більше заслуговувати на наше спочуття, аніж на догану?

Ебенезер притис долоню до чола і здригнувся.

— Від такої перспективи в мене просто в голові паморочиться!

— Зрештою, тут не йдеться про брак фактів — я ж був головним заводіякою всіх Балтиморових інтриг усі ці чотири роки, був утаємничений у багато речей, і мені відомо набагато більше, ніж Саллюстій коли-небудь знав про Катиліну. Складність полягає в тому, що навіть коли подивитися на ці факти впритул, то вони все одно не прояснюють картини; і це стає вдвічі складніше зробити, коли визнати, як то властиво мудрим людям, що злі справи можна робити з добрими намірами, а добрі справи — з намірами злими; і втричі складніше, коли добро і зло уподібнити до навітряного і підвітряного боків, які міняються, залежно від того, як стати, на якій широті, за яких обставин та коли. Історія, одним словом, подібна до тих місць для водопою, які, як я чував, існують у нетрях Африки: найрізноманітніші звірі можуть пити там бік-у-бік і скільки кому треба.

— Але що ж це значить? — запитав Ебенезер. — Хіба тільки те, що від фактів мало користі, коли треба винести якесь судження! Хіба не саме цю думку я доводив минулої осені в Кембриджі, що коштувало мені мого маєтку?

— Зовсім ні, — відказав Берлінґейм, — адже суддя в суді набуває своїх високих ознак водночас із тим, як вдягає мантію і перуку, і йому їх дає сила-силенна тих, кого судили, а повинність присяжних полягає тільки в тому, щоб виносити рішенець на підставі фактів. Окрім того, вони бачать позивачів обличчям до обличчя і чують їхні свідчення, так що можуть судити про їхню вдачу; але, попри всю ту його недобру славу, я ще не зустрічав жодної людини, яка бачила б Джона Куда обличчям до обличчя, і попри славу і впливовість лорда Балтимора й ту довіру, яку він у мене викликав, я бачив його не більше, ніж ти.

— Як так?

Берлінґейм відповів, що все його спілкування з Лордом-правителем здійснювалося через посильних, оскільки Балтимор зачинився у своїх покоях через хворобу.

— Зараз немає жодного способу побачити Балтимора на власні очі, — сказав він, — але я собі недавно склав таку обітницю; якщо дійсно існує така істота, як Джон Куд — той, що був католицьким і англіканським священником, шерифом, капітаном, полковником, генералом і один Бог відає ким ще, — я таки зустрінуся з ним обличчям до обличчя і дізнаюся раз і назавжди, яку ж справу він обстоює! Отож саме для того, щоб знайти його, а також Анну, я і прямую до Сент-Мері-Сіті.

Зі згадкою імені його сестри всі думки про політику Меріленду враз вивітрилися з поетової голови, і він знову зажадав пояснень, чому Анна й Ендрю прибули в провінцію набагато раніше, ніж те було заплановано.

— Що привело твого батька, стане зрозумілим одразу, — мовив Берлінґейм, — скоро я тобі скажу, що вони здійснили свої подорожі окремо. Він приїхав сюди, щоб знайти її і, либонь, провести перемовини з Мітчеллом. Він і гадки не мав, коли я його востаннє бачив, що в нього більше немає мастку в Меріленді, але хтозна, можливо, цими днями він уже про це дізнався…

— Тоді звинувачення, що висував Сперданс, правдиві, і мій батько у змові з Мітчеллом!

— Наскільки мені відомо, ще ні, але незабаром так воно й буде. Через війну, нестачу іноземних ринків збуту, несприятливу погоду, брак кораблів і морозостійких рослин, через тих мух-шкідників, земляних хробаків, тютюнових бражників, через пожежі, морози й небезпеку, що несуть море й вороги, твій плантатор дур-зілля потрапив сьогодні у доволі скрутне становище. Дехто продав половину своєї землі, щоб решта була вільна від боргів; дехто перейшов на інші рослини, вирощування яких не потребує багато клопоту; дехто подався до Пенсильванії, де земля ще не така виснажена і спустошена; а дехто, кому не до шмиги жодна з цих можливостей, відкинув рільництво і подався шукати собі прибутковішої ниви. У мене є підстави думати, що старий Ендрю мав авдієнцію з цього приводу в лорда Балтимора, перш ніж відплисти сюди, бо ж інакше в нього не було жодних причин одразу ж із Піскатавея поїхати до капітана Мітчелла, де ми з Джоан уздріли його два дні тому. Саме тоді ми разом і втекли; вона — щоб попередити тебе про його присутність, а я — щоб укласти угоду з полковником Генрі Лоу та зустріти тут вас обох. Я не міг більше залишатись у Мітчелла, і не тільки тому, що довідався про безнадійність своїх пошуків, але ще й тому, що справжній Тім Мітчелл, як я прознав, зараз на шляху до Провінції. І крім того, єзуїтський священник Томас Сміт, якого ми відвідали неподалік Оксфорда, поскаржився лорду Балтимору на те, як зле я з ним обійшовся, і на мене з обох боків уже стали дивитися з підозрою.

— Та до біса це! — вигукнув Ебенезер. — Що там із моєю сестрою? Де вона зараз, і чому вона прибула до Меріленду?

— Ти знаєш причину так само добре, як і я, — сказав Берлінґейм.

— Тому що вона кохає тебе! — простогнав Ебенезер. — О Боже, якою приємною була б колись для мене ця новина! Але тепер я знаю, що ти є самою суттю хтивості. Я почуваюся, напевно, як матінка Церера, коли Плутон взяв собі Прозерпіну за молоду дружину. І як боляче… присяй-бо, мені нестерпно боляче згадувати про те, як вона цінувала мою невинність, з'єднавши мою зі своєю там, на поштовій станції у Лондоні, і скріпила ці наші обітниці незайманості своїм срібним перснем! І все це було таким жорстоким і підступним обманом: ти давно вже зламав їй цюнку в тому флігелі та злягався з нею за моєю спиною в Лондоні, і навіть в той самий день мого від'їзду, перш ніж я залагодив свою справу в Бена Бреґґа, ви обоє безсоромно голубились і воркували в усіх на виду. Яке ж то лицемірство! Яку ж то розпусну насолоду вона мусила черпати в