Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

Дівчата деякий час зосереджено мовчали.

– Ми зробимо все, що треба, Анастасія Михайлівна, – твердо сказала Марія і вони обидві синхронно кивнули.

– Не переживайте. Якогось прямого зв’язку між вами і Максимом немає. Давайте виходити з того, що вас усе ж таки знайдуть, – Настя згадала все те, що їй говорив батько. – Якщо до вас прийдуть дивні люди, то будьте природними. Будьте самими собою. Робіть і говоріть усе, що від вас хочуть. Будьте ду́рничками, молодими грудастими дівчатами, у яких мозок у цицьках. Ви розумієте? Що дурніша баба – то менше до неї претензій. Краще прикинутися, що ви все ще хворі. Імітуйте як воно було. Трохи. Щоб не розійшлося із загальною думкою сусідів або ще когось. Типу – здалеку все ок, а зблизька – не дуже. Це взагалі зніме підозри. Якщо хто й думає чого, то вирішать, що все перебільшено, нічого там Максим не лікує – хвороба як була так і є, просто полегшало вам трохи або на якийсь час. Само собою. Але не перегравайте, прийдуть не дурні – за вами можуть спостерігати і до зустрічі, і потім. І не обов’язково це буде мужик із пістолетом... це може бути і дівчинка з бантиком... Важливо, щоб ви були однакові у своїх словах. Поменше деталей, інакше помилитеся. Говоріть тільки те, що бачили і робили удвох. У Максима в його квартирі зараз жінка якась живе з дітьми, я його не застала, залишила записку. Найімовірніше, вже до вечора за його квартирою стежитимуть і прослуховуватимуть. Якщо самі надумаєте мені писати – ось адреса моєї пошти, комп використовувати – тільки чужий. Не сусідський, не якогось друга… Саму пошту не відкриють, а ось ваш лист або відповідь на вашому компі знайдуть. Знайдуть і пов’яжуть з цими подіями і тоді вже візьмуться всерйоз. Так само і зі свого телефону – ні про що таке не дзвонити і не писати. Якщо Максим вам попадеться десь постарайтеся уточнити, чи знає він про цю адресу. Будьте обережні, не афішуйте знайомство. Ну, ось і все, дівчата. Я побігла. Мене ви теж не бачили. Просто не було цих ось п’яти хвилин і все. Усе буде добре. – Через п’ятнадцять хвилин Настя вже їхала додому. А ще за три години вийшла вже з другого за рахунком таксі і пішла вузькою стежкою між будиночками, ледве тягнучи за собою дві сумки з речами.

Пізно ввечері пан Макаров знову сидів у своєму кріслі й розглядав риб. Хороший коньяк допомагав йому сконцентруватися на певних роздумах. Погойдуючи бурштинову рідину в келиху, він задумливо перекладав на столі різні аркуші роздруківок. Отже, що ми маємо. Перше. У клініку приходить пан на прізвище Темний на обстеження з неврології, яке йому і влаштовує професор Нікітін. Ось так усе просто – прийшов чоловік і одразу не до кого-небудь, а до професора. Інші фахівці стверджують, що для неврологічних проблем така кількість досліджень не потрібна, але, тим не менш, асистентка професора, вона ж його донька Анастасія Нікітіна, з подачі татуся водить цього Темного всіма лабораторіями в Клініці. Найімовірніше, вона ж і проштовхнула його до татуся, бо чергувала зранку в приймальному. Точно. Дівка молода, все при ній... Ок, далі – Як стверджує професор, нічого вони не виявили, хлопець виявився здоровим, просто перевтома. Перевірити тут нічого не можна, оскільки таємничим чином згорів центральний сервер і апарат МРТ, і за потрібний час інформація не збереглася. Ну, звісно, все буває ламається, але фахівці стверджують, що така поломка – практично фантастика. Ок, і таке буває... нехай специ і розбираються. Зв’язок між апаратом МРТ і сервером не простежується, ніхто не знає, як можна таке влаштувати... Ок, залишимо це. Поки що. Далі. Темний цей, проживає в одному будинку з депутатом Бенедиктовим, він же Беня – наш стратегічний постачальник товару. Вже колишній. Раптово з Бенею і його сином відбувається якась лажа, чи то інсульт, чи то ще щось. В обох одразу, причому. Лікуванню не піддається. Синочок його тепер напівдебіл, а Беня – паралізований... Кажуть, ходить уже... Одразу ж після цього, уся команда Беніних чистильників – Франт і Ко – виявлена вранці біля того самого будинку мертвими. У всіх інсульт. Беня ж виїжджає з міста взагалі подарувавши квартиру в сто п’ятдесят квадратів цьому самому Максиму! Максим цей Темний... виявляється, досі працював у відомого нам Андрія Вікторовича, до якого ми довго й безуспішно підкочуємо шари й по них же й отримуємо. Коханка А.В. – та сама ВІП персона, яка влаштувала скандал придурку Варламу. Тут – х.з., Варлам дійсно придурок, що тут узяти... Далі. Катя Колос... жертва нашого Си́ночки і його дружка-полудурка. Це доведено. Раптом вона виявляється жива і здорова і благополучно катається санаторіями за гроші Темного, а ще хтось робить у їхній убогій квартирці некислий такий ремонт. Ремонт робить будівельна організація... Хто оплачував невідомо. Але поруч із власником будфірми два тижні тому бачили хлопця, у якому цього Темного й упізнали. Варіант – підстава не проходить. Занадто дорого, занадто складно, а найголовніше – немає сенсу. А.В. таких дурниць не робить. Припустимо, що Темний цей якимось чином влаштував Бені та решті інсульти... тоді теоретично – може, він і лікувати може? Та ж дівиця оця... Колос... Тоді й інтерес професора до нього стає зрозумілішим. Треба відпрацювати, що там у нього з пацієнтами, чи є такі, що раптово одужали... Може, не одна вона така оця Катерина... Ось, уже стало цікавіше...

Задзвонив телефон. Вислухавши абонента Макаров коротко відповів

– Шукайте. Скрізь. Беріть людей і шукайте. Дуже уважно. І перевірте по роботі професора – чи є пацієнти, які в нього або раптово одужали, або значно поліпшився стан... Список – мені. І швидко. – "Ще цікавіше стало – ні професора, ні дочки його за адресами немає. З речами кудись поїхали після 15-ї години приблизно. А професор таки жук... Відчув печене... Виходить, із цим Темним таки щось не те... – САМ набрав номер. – Черговий... Справа 1532/16. Темний Максим – у розробку. Негайно. Рівень перший. Фізичні дії не застосовувати, тільки контроль, – почувши підтвердження від абонента, Макаров задумався знову. Перший рівень – це майже максимум. Це багато. Але краще так, ніж упустити. Чіпати його не чіпатимуть, а ось стежити повинні по максимуму. А знизити рівень завжди можна... Добре, із цим розібралися. Що в нас ще є... Та поки що нічого немає. Тільки чаклун цей... Люди Лисого на автовокзалі та мент із відділу, який темряви боїться... Стоп... Теж темрява до нього руки тягне? Семен Андрійович гарячково зашелестів паперами. Комп’ютер він знав і користувався, але для наочності та інформативності все ж таки надавав перевагу паперу. Ось воно, знайшов... ось він, капітан цей... Боїться темряви він, виявляється, саме після спілкування з підозрюваним у крадіжці з квартири Бені, Темним Максимом... Біс забирай… і будинок той самий, і люди ті самі... Усе в масть. – Насправді нічого конкретного в усьому цьому не було, самі лише збіги подій і дійових осіб, але Макаров не був би Упирем, якби якраз із ось таких ось малозначущих фактів не витягав потрібне йому. Знову задзвонив телефон. Вислухавши, САМ наказав – “Дівчат цих до ранку під спостереження. Завтра нехай Ельвіра ними займеться”.