Галлея Сандер-Лін - Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін

У грудях Сніжани розлилася порожнеча, а по щоках заструмували сльози. Он як... Не встигла знайти справжню сім'ю — і відразу її втратила. Хоча ні, сім'ї насправді не стало вже давно, а от Сніжа жива-здорова, і все завдяки їм, матері й татові. І, звісно ж, Хранителям.

«Треба буде добряче допитати Себа, нехай розповість, що тут сталося насправді!»

Сніжа вирішила розпитати саме лиса, бо з ректором хотілося спілкуватися якнайменше. І скоріше б він уже її відпустив. Витерши вологі очі, дівчина підняла погляд на голову академії, який дивився на неї з дивним виразом на доглянутому обличчі. Він продовжував писати, навіть не дивлячись на папір, рядки виходили акуратні та рівні. Ні, друкувати наосліп на ноутбуці Сніжка теж уміла, але щоб писати, та ще й так майстерно.

— Сьогодні ввечері відбудеться Зимовий бал, що символізує прихід середини зими, де ви матимете чудову нагоду познайомитися з моїми братами, як старшими, так і молодшими, — поінформував дракон. — Це дуже важлива подія для всіх жителів Сніжних земель і найкращий момент, щоб представити вас, сіє Невер, іншим. Щоб усі зрозуміли: рід сніжних драконів, які правлять тут споконвіку, не перерветься! Відтепер нехай тихо сидять по норах і не сміють піднімати голови.

М-да, неприємно, коли тебе вважають лише засобом зміцнити владу та посилити панування над іншими. Цікаво, а решта сніжних драконів ставиться до неї та її появи так само споживчо?

— Угу, з корабля на бал… — пробурчала Сніжа.

— З якого корабля? — здивувався ректор. — Північне море знаходиться надто далеко від академії, ви вирушите на бал порталом.

«З якого-з якого, з космічного!» — хотілося огризнутися дівчині, але вона чудово розуміла, що ректор не знайомий із земними фразеологізмами. Просто градус роздратування та обурення в її крові от-от досягне межі.

— Після балу у вас, сіє Невер, буде сім тижнів (по одному на кожного з братів), аби пізнати нас ближче і зробити вибір. Восьмий тиждень віддано на підготування до весілля, яке має відбутися в останній день року, коли зима ще не передасть кермо правління весні, — поставив перед фактом дракон. — У новорічну ніч ви вже маєте бути пов'язані з кимось із нас, і перший день весни зустрінете як законна дружина, в череві якої зародиться нове життя. Зачаття має відбутися саме цієї ночі, тоді первісток буде благословен Богами.

Серйозно? Все буде так швидко? І отак «механічно»?

— Тобто ви заздалегідь розписали моє життя чи не по хвилинах? — Сніжана пихкала як заварювальний чайник, і якби цей самий чайник був зараз у неї під рукою, вона би без найменших роздумів запустила їм у цинічну фізіономію Кватара Неверваля. Кватар-евакуатор, щоб його! — Відмова, я так розумію, взагалі неприйнятна? І насправді вам на мою думку просто начхати?

— Я не був би таким радикальним, — скривився він. — Перед тобою сім кандидатів, не один і не два… — чоловік знову перейшов на «ти», а тон став схожим на умовляння.

— А якщо я все ж таки не виберу нікого з вас? — Сніжка склала руки на грудях, аби приховати, як вони тремтять. Такого «сватання» вона й у страшному сні не чекала.

— Вибереш, обов'язково вибереш, — ентузіазму у голови академії було через край. — Для когось із нас ти істинна, потрібно тільки дізнатися, для кого саме. Коли зрозумієш, то сама не захочеш іншої долі, бо справжнє щастя ти зможеш знайти лише зі своїм істинним сніжним. Біжи не біжи, а від себе і своєї природи все одно не втечеш, — він знизив голос до досить інтимного тембру. — Ти ще тільки народилася, але вже була призначена комусь із нас.

Цікавий поворот.

— А якщо мій істинний того… теж загинув, як батьки? — запитала Сніжа про те, що хвилювало її зараз найбільше. Чомусь стало сумно, що потенційний обранець міг померти, а ці стерв'ятники, що залишилися в живих, ділитимуть те, що їм зовсім не належить.

— Це виключено! — відмахнувся лускатий. — З молодих та неодружених сніжних драконів тоді залишилися лише ми. Троє моїх наймолодших братів були відсутні під час бійні (вірніше, були для цього занадто малі та дивом встигли сховатися у сховищі), а троє старших боролися з Темрявою разом зі мною та правителями Сніжних земель. І ти, і ми тоді втратили батьків, — інструмент для писання у руці чоловіка знову хруснув, — але залишилися одне в одного. Точніше, ти залишилася в нас, для нас… Нехай не тут, а десь там, в іншому світі та відносній безпеці, але ти була єдиною надією на те, що ще не все втрачено і наш рід не зникне. Тепер Сніжка не знала, чи їй продовжувати злитися, чи починати співчувати і намагатися перейнятися ситуацією. Однак свободу волі ще ніхто не скасовував! А затикати собою чужі «дірки» та втілювати чужі надії неправильно…

Поки вони розмовляли, ректор не дивлячись заповнив кілька паперів, які потім просто випарувалися з його столу. Ось щойно лежали — і вже нема! Простеживши за її здивованим поглядом, чоловік дозволив собі ледь помітно хмикнути і пояснив, що в цю саму мить наказ про зарахування в Сніжну академію адептки Сніжани Невер та інші супровідні послання розлетілися в усі потрібні інстанції, так що для новенької вже готують персональну кімнату, форму необхідного розміру, книги та інші необхідні речі.

— Скажіть, а хіба на Зимовому балі я не зможу визначити, хто з вас мій істинний — запитала дівчина резонно. — Тоді мені не доведеться налагоджувати стосунки з усіма вами і залишиться більше часу на те, аби зблизитися та побудувати взаємини з кимось одним.