Єва Басіста - Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста

22

Коли я приїхала, то Ральф знаходився вже вдома, що було для мене дивиною. Адже на годиннику стояла тільки шоста година вечора, а він зазвичай приходив біля восьмої.
Я скинула зі себе босоніжки та пройшла всередину. Мій чоловік порався на кухні. Він щось смажив та варив.

- Ти сьогодні якось рано, - сказала я, спершись об раму дверей.

Лауда, який досі ще був у костюмі, перелякався. Він різко обернувся до мене та засмутився. Невже не радий бачити свою дружину?

- Ой, я не встиг все зробити? - бідкався він.

- Що саме?

- Я хотів до твого приходу приготувати вечерю... Гадав, що будеш у Діани набагато довше.

- Ну як вийшло, - сказала я. - Тобі щось допомогти?

- Так, - сказав він.- Одягни якусь вечірню сукню, а я поки все швидко завершу.

- Гаразд, - підійшла я до нього та поцілувала в губи.

Першим ділом я відвідала душ, де думала про поведінку Ральфа та слова Толіка щодо зради. Якось тут все було дивно. А якщо така жага мого чоловіка до романтики викликана тим, що він відчуває себе винним у зраді? Я ж не знаю, що було далі? А може взагалі поки мене не було, то він встиг розважитися з нею? Складно… А якщо запитати? Він стане все заперечувати. Це навіть козлу зрозуміло. Втім, щось у цьому було дивне...

Чи може я перебільшую? І Ральф просто заходів романтики, адже він любить таке. Саме вишуканими вечерями та вином він завойовував мене. Гарно, але оригінальним був Маланюк - прийшов п'яний до мене, а вранці звабив млинцями та оголеним виглядом. Однак цей спосіб добряче засів у моїй голові, адже я навіть до сьогоднішнього дня пам'ятала, те що було два роки тому на кухні...

А ось вечері з Ральфом якось швидко тікали з голови. Я жодної не пам'ятаю, а також вони були всі одноманітними. Не було нічого особливого, щоб можна згадувати кожного разу перед сном...

Невдовзі я пила вино, їла макарони та слухала, як пройшов день Ральфа. Він розповідав виключно про роботу, що мені не хотілося чути. Звісно було логічно, що йому важливо про це говорити, адже вона займала у нього дуже багато часу.
Я удавала, що мені цікаво, але це було не так.

- Ліно, все добре? - запитав зненацька Ральф.

- Так, - глянула я на нього своїми блакитними очима.

- Невже ти досі злишся на мене? - запитав він.

- Чому ти так вирішив?

- Бо ти надута, як індик.

- Невже? - підняла я брови та зробила черговий ковток із келиха.

- Так, - підтвердив він. - Ти хочеш щось мені сказати?

- Чесно, то так.

- Я тебе слухаю, - відкинувся він на спинку стільця та пильно дивився на мене.

- Сьогодні мене доля зіштовхнула з Толіком, - почали говорити мої вуста, а очі пильно спостерігали за Ральфом.

- Хто такий Толік? - запитав холодно він.

- Невдаха, який був моїм нареченим, - пояснила я. - Я застала його за зрадою, тому кинула.

- І про що ти з ним говорила? - проігнорував він мої слова.

- Чи може пропозиція такого еротичного характеру, як секс у трьох бути зрадою.

Лауда закотив очі. Він злився. Це було видно. Його пальці стискали бокал із вином, який ще трішки та луснув би, але Ральф його поставив на стіл.

- І що тобі відповіли? - запитав мій чоловік.

- Що це зрада, - зробила я один ковток вина та кинула у нього наступне запитання. - А ти точно не спав із тією дівчиною?

- Ні, - одразу сказав він. - Навіть не бачив її голою.

- А ти не брешеш?

- Ні.

- А якщо я її запитаю?

- Тобі дати телефон? - пропалював мене його погляд.

- Я тобі вірю, - допила я вино.

- Навіщо ти обговорювала з ним наші особисті непорозуміння?

- Бо мені так захотілося.

- Що? - пирхнув Лауда.

- Я не бачу в цьому нічого поганого, - хотіла я налити собі ще алкоголю, але Ральф прямо з рук вихопив пляшку.

- А я бачу! - гримнув він.

- Ти смішний.

- Невже ти так мені не довіряєш і думаєш, що я спав із тією дівкою? Я ж тебе не питаю, де ти ходила ту всю цілу ніч!

- Я всю ніч плакала, бо мені було боляче. Навіть була думка втопитися. Сиділа на березі Дніпра та гадала про це, - дала я своїй фантазії волю.

На очах Лауди з'явилися сльози. Йому стало сумно? Але через що?

- Вибач, - спокійно сказав він. - Ти думаєш, мені не прикро про той випадок?

- Якби не відчував, як тебе гризе совість, то б сьогодні не став готувати вечерю. Так?

- Хотів подарувати тобі трішки романтики, але клянуся тобі всім, що у мене є, я не спав із тою дівчиною.

- Гаразд, я тобі вірю, - промовила я, дивлячись на чоловіка. Він мав такий схвильований вигляд, що хотілося його обійняти та заспокоїти, але якесь відчуття в середині сказало, що не варто, тому я просто встала та пішла до спальні, де скинула з себе сукню та впала на ліжко. Цієї ночі Ральф спав на дивані.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍