Стівен Сілбігер - МВА за 10 днів

Якщо повернути борги неможливо, фірму примусово визнають банкрутом. За неспроможність виплатити дивіденди інвесторам покарання немає. Якщо компанія матиме високі прибутки, власники будуть у виграші. Якщо ж ні — можуть втратити всі вкладені у компанію гроші. Це називається ризиком володіння.

Якщо поміняти місцями члени рівняння бухгалтерського обліку із A = З + ВК на ВК = A — З, стає зрозуміло, що ВК (власний капітал) — це «залишковий» інтерес компанії, активи мінус зобов’язання. ВК також називають чистим капіталом компанії, адже це її «чиста» вартість після вирахування усіх зобов’язань. Дональд Трамп, одіозний магнат з нерухомості 1980-х років, міг володіти майном на суму в мільярди доларів, та є дані, що 1990 року його чистий капітал на якийсь час став від’ємним, адже його борги перевищили вартість його майна у Нью-Йорку та Атлантик-Ситі.

Внаслідок ведення бізнесу власний капітал зростає. Компанії купують і продають товари, надають та отримують послуги. Згодом компанія сподівається збільшити свій достаток. Якщо невдовзі сума чистих активів збільшується, то й власний капітал також має збільшитися разом із нею.

Цифри в статтях із власним капіталом у балансовому звіті можуть змінюватися з двох причин. Інвестори можуть вкласти більше коштів або ж вирішити «не розподіляти» свої прибутки. Саме для цього у балансовому звіті є графа «нерозподілений прибуток». Якщо власники хочуть забрати зароблені гроші, вони можуть обрати варіант отримання дивідендів. Дивіденди зменшують нерозподілений прибуток.

При потребі бухгалтери на додачу до інших фінансових звітів складають звіт про власний капітал. Цей звіт подає детальну інформацію про інвестиції, зроблені власниками, операції, здійснені з їхніми акціями, та дивіденди, виплачені їм протягом року. Ці операції впливають на розмір власного капіталу в статтях балансового звіту. Звіт про власний капітал, який також називають Звітом про зміни у власному капіталі, вважають другорядним. Однак він може бути важливим для компаній із високим рівнем активності власників. Великі компанії завжди складають такий звіт, адже він прояснює багато операцій, що цікавлять людей.

Абстрагуйтеся на хвилинку й поверніться до балансового звіту Боба — перегляньте статті, відображені в ньому, перш ніж переходити до звіту про фінансові результати.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Якщо балансовий звіт показує баланс статей станом на конкретну дату, звіт про фінансові результати показує «хід» діяльності й операцій протягом конкретного «періоду». Таким періодом може бути місяць, квартал або рік. Продаж приносить надходження, з якими пов’язані певні витрати. Коли надходження і витрати зведені до відповідності за допомогою обліку за принципом нарахувань, різниця між ними становить «дохід».

Надходження — Витрати = Дохід

Приклад звіту про фінансові результати

Далі ми розглянемо звіт про фінансові результати магазину Bob’s Market і побачимо результати його операцій протягом першого року діяльності.

Термінологія звіту про фінансові результати

Як і балансовий звіт, звіт про фінансові результати має кілька важливих характеристик. У звіті про фінансові результати надзвичайно велике значення має класифікація витрат, адже в звіті розраховуються різні типи доходу. Кожен із них дає певне уявлення про результати операційної діяльності Боба. Звертайтеся до Бобового звіту про фінансові результати, читаючи цей розділ із термінологією.

Валова маржа. У верхній частині звіту про результати вказується валова маржа.

Валова маржа = Дохід від реалізації — «Безпосередня» собівартість реалізованої продукції чи послуг

На цьому етапі читач звіту може зробити висновок про те, чи приносить компанія прибутки, без урахування корпоративних витрат. У магазині Bob’s Market валова маржа дорівнювала його доходу від реалізації мінус собівартість реалізованої продукції. Ця собівартість охоплює вартість продуктів і всі витрати, що мають «пряме» відношення до продажу продуктів, наприклад, вартість доставки від гуртового продавця. У виробничій компанії сюди треба додати витрати на виробництво, матеріали та оплату праці. У простій ситуації роздрібного магазину, як у Боба, собівартість реалізованої продукції вираховується за такою формулою:

Запаси на початок періоду + Закупівлі в цьому періоді — Запаси на кінець періоду = Собівартість реалізованої продукції

Якщо компанія має мінусову валову маржу, це значить, що вона або не контролює свої витрати, або ціноутворення у цій сфері не дає їй змоги отримати прибуток. Невеликий виробник електроніки опинився б у такій ситуації, якби спробував вступити в конкуренцію з такими азіатськими виробниками Blu-ray, як Sony, Samsung та Sharp. Невеликий виробник із США не зміг би досягти їхнього рівня продуктивності й не зміг би поставити вищу ціну, щоб покрити свої вищі виробничі витрати.

Операційний прибуток. У наступній частині звіту про фінансові результати йдеться про операційний прибуток компанії — обсяг прибутку до вирахування відсотків за позиками і сплати податків. Що нижче ми рухаємося звітом про фінансові результати, то більше вирахуваних витрат бачимо. На рівні визначення операційних доходів бачимо розрахунки усіх інших витрат компанії, що напряму стосуються процесу отримання доходу. У ситуації Боба це заробітна плата, оренда, комунальні послуги, реклама та багато інших дрібніших витрат.

Облік за принципом нарахування передбачає віднесення розподілених витрат на основні засоби (амортизаційні відрахування). Використовуючи принцип зведення до відповідності, витрати на отримання продукції зводяться до відповідності із доходами за цей період. Бухгалтери ділять вартість обладнання, інструментів, будівель та інших основних засобів на період їхньої експлуатації, щоб вирахувати вартість зношення необхідних активів у процесі генерування доходів. До прикладу, Боб витратив 30 000 $ на полиці, візки й касові апарати. Оскільки він оцінив період їхньої експлуатації у десять років, Бобів звіт про фінансові результати відображатиме витрату у 3000 $ (30 000/10) щороку, аби звести до відповідності витрати на використання цих активів із періодом продажу, коли вони приноситимуть йому вигоду, та розподілити їх по ньому. Чимало аналітиків використовують таке мірило рентабельності, як EBITDA (earnings before interest, taxes, depreciation, and amortization — прибуток до вирахування відсотків, сплати податків та амортизаційних відрахувань).

«Інші витрати» — це узагальнена категорія для статей, недостатньо великих, щоб заслуговувати на окрему графу у звіті про фінансові результати. У Бобовому звіті про фінансові результати ця стаття включає ремонт поламаних коліщат у возиках для покупок і збитки від неоплачених чеків.

Чистий дохід. Після визначення операційного доходу віднімають витрати, які безпосередньо не стосуються операцій. Перша стаття — витрати на виплату відсотків у цьому періоді. Компанії позичають кошти на ведення своєї операційної діяльності. Однак метод фінансування компанії відмежовується від операційної діяльності бізнесу. Бухгалтери не включають відсотки до операційних доходів, тому що компанії у тому самому бізнесі можуть мати фінансування з різними пропорціями банківських позик і вкладів інвесторів. Дивіденди інвесторів не віднімаються. Власники сплачують дивіденди із чистого доходу, зазначеного в нижній частині звіту.

Якби відсотки зараховували до операційного доходу, однакові компанії мали би напрочуд різні операційні доходи хоча б через різницю в їхньому способі фінансування готівкових потреб. Компанія з іншим керівництвом могла би забезпечувати свої готівкові потреби шляхом додаткових інвестицій від своїх власників. На ці кошти не нараховували б відсотки, і тому операційні доходи компанії були би вищими. Якщо ж ця компанія для усіх своїх потреб братиме гроші у позику, її операційні доходи зменшаться на суму відсоткових витрат. Коли ми віднімемо відсоткові витрати, графа операційних доходів відображатиме