Джеймс Хедлі Чейз - Весь світ у кишені

class="p1">Коли Картер відчинив двері, Джинні й Кітсон зазирнули всередину.

Алекс одразу збагнув: ось те, що треба.

Усе начиння доволі хистке, тож його легко витягнути. Підлога видавалася міцною. Коли Кітсон ступив усередину, то помітив, що може ходити рівно й має навіть кілька запасних дюймів.

Тоді вони пішли роздивитися й інший фургон, який мав такі самі форму й розмір, але був значно краще обладнаним. Кітсону вистачило одного погляду, щоб переконатися: цього купувати не варто.

— Гадаю, нам потрібен саме попередній, — сказав він і, повернувшись до біло-сильного трейлера, запитав: — Скільки він коштує?

Зупинившись біля фургона, Картер оглянув покупця з голови до ніг, прикидаючи, скільки можна здерти з Кітсона.

— Ну що ж, містере Гаррісон, це надійна і міцно зроблена штука. Фургон не обшарпаний, тож він слугуватиме вам іще довгі роки. Ціна за каталогом — три тисячі вісімсот доларів. Стільки вам би довелося заплатити за новий. Звісно, цей уже вживаний, але ж ви самі бачите: на ньому ні подряпини. Двоє хлопців купували його для мисливської вилазки. Їх не було всього шість тижнів, тож можна сказати, що фургон практично новий. Якщо він вже так припав вам до душі, та й ви рушаєте у медовий місяць, я запропоную вам особливу ціну. Скажімо, дві тисячі п'ятсот. Практично задарма.

— О, ні. Ми не можемо собі таке дозволити, — швидко відказала Джинні, перериваючи Кітсонове гарчання. — Якщо це ваше останнє слово, містере Картер, то боюся, що нам доведеться пошукати деінде.

Картер усміхнувся до неї.

— Це доволі помірна ціна, місіс Гаррісон, та й ви у цьому районі не знайдете інших фургонів неподалік від дороги. А якщо поїдете до Сент-Ловренса, то, звісно, знайдете трейлери, але ціни там ой які кусючі. Якщо ціна для вас зависока, я можу пошукати щось дрібніше. У мене є фургон, якого я можу віддати за півтори тисячі, але він маленький і не дуже міцний.

— Даю тисячу вісімсот за цей, — мовив Алекс спокійним тоном, немов кажучи: бери, або я піду геть. — Це найбільше, що я можу запропонувати.

Нещира посмішка Картера поширшала.

— Містере Гаррісон, понад усе мені б хотілося мати з вами справу, але не на таких умовах. Я збанкрутую, якщо віддам такий фургон за тисячу вісімсот. Але якщо він справді вас настільки цікавить, то, може, вас влаштує ціна у дві тисячі триста п'ятдесят доларів? Це справді найнижча його можлива вартість.

Кітсон відчув, як у ньому закипає гнів. Він ледь стримувався, щоб не схопити Картера за сорочку й добряче його не трусонути. Лагідна мова, невимушені манери й проникливі очі доводили Алекса до сказу. Цей чоловік у бездоганному одязі й зі зверхнім виглядом утілював усе те, чим Кітсон хотів би бути.

— Ми не можемо стільки собі дозволити, містере Картер, — сказала Джинні. Кітсон розгнівався ще дужче, коли побачив, як дівчина звабливими великими очима дивилася на продавця. Вона фліртувала, і цим страшенно дратувала Алекса. На нього Джинні ніколи так не дивилася. — Чи могли б ви продати його за дві тисячі? Чесно, більше у нас немає.

Картер провів нігтем великого пальця по охайних вусах.

Він на мить завагався, зацікавлено оглядаючи тіло Джинні, а тоді стенув плечима в удавано безпорадному жесті.

— Я не можу встояти перед вашим проханням. Для вас, місіс Гаррісон, і тільки для вас, я зроблю знижку. Я втрачаю сотню баксів на цій угоді, але, зрештою, що таке гроші? У вас же медовий місяць! Що ж, вважайте це весільним подарунком. Якщо фургон так припав вам до душі, то забирайте його за дві тисячі.

Обличчя Кітсона почервоніло, а його долоні стиснулися в кулаки.

— Слухай-но, друже, — почав було він, але рука Джинні його спинила.

— Дякую, містере Картер, — вона чарівно й звабливо всміхнулася. — Це неймовірна знижка, й ми обоє надзвичайно вам вдячні.

— Вам дуже пощастило, — сказав Картер. — Це правда. Я скажу своїм хлопцям причепити фургон до вашого авто, поки ми підемо в офіс оформити угоду, — він поглянув на Кітсона й поблажливо всміхнувся. — Вітаю, містере Гаррісон. Маєте дружину, яка вміє чудово торгуватися.

У маленькому офісі, коли угоду вже було укладено, Картер дозволив собі трохи пофліртувати. Тримаючи чек між пальцями, він поглянув на Джинні з неприхованим захопленням.

— А куди ви плануєте вирушити, місіс Гаррісон? — запитав він. — Де маєте намір провести медовий місяць?

— Ми поїдемо в гори, — відповіла Джинні. — Мій чоловік обожнює риболовлю. Ми з нетерпінням чекаємо на подорож. Має бути весело.

Кітсон простягнув руку й забрав у Картера чек. Він більше не міг стерпіти погляду цього продавця на Джинні.

— Нам уже час, — сказав Алекс. — Потрібно ще багато всього зробити.

Картер знову поблажливо всміхнувся до нього, підводячись.

— Можу уявити, — відказав він. — Щасливої вам подорожі. Якщо захочете обміняти цей фургон на щось краще, приходьте до мене без вагань, — він потиснув руку Джинні, затримавши її трішки довше, ніж було потрібно.

Кітсон, твердо вирішивши не потискати продавцеві руки, запхав долоні в кишені штанів і рушив до дверей.

Фургон уже був причеплений до «б'юіка». Поки вони поверталися до авто, продавець продовжував точити ляси з Джинні.

Кітсон мало не луснув від люті, коли побачив, як Картер допомагає Джинні сісти в машину, тож він ледь стримав себе, коли продавець, поблажливо поплескавши його по спині, побажав успіху.

— Це саме те, що нам потрібно, — сказала Джинні, коли вони від'їжджали від «Трейлер-центру». — Морґан буде задоволений.

Кітсон тихо, але гнівно відказав:

— Як той покидьок посмів так дивитися на тебе? Треба було йому дати добрячого копняка.

Джинні різко повернула голову й зиркнула на Кітсона ворожими бірюзовими очима.

— Ти про що?

— Те, що сказав! — буркнув Кітсон. — Той покидьок! Він їв тебе очима! Я мав би його відлупцювати!

— А тобі яка різниця, як чоловіки на мене дивляться? — крижаним голосом запитала дівчина. — Ми не одружені, пам'ятаєш? Чого ти взагалі розійшовся?

Кітсон стиснув кермо великими долонями. Його обличчя пашіло.

Усю дорогу до майстерні Джипо він похмуро мовчав.

II

Знадобилося майже два тижні, щоб переобладнати фургон для запланованого завдання.

Протягом тих одинадцяти днів Блек мешкав у Джипо, ночуючи в його брудній халупі. Він навмисне так зробив, адже збагнув, що в очах Морґана